— Ну звісно, що сам! — він аж червоніє. Точно бреше.
— Поліція вас уже допитувала?
— Так. І в них є свідчення з банку, де я увечері оформлював платіж, і з крамниці, де я зранку купував гас.
— Це поліцію не переконало?
— Ні, вони кажуть, що вночі я встиг би, перетворившись на вовка, збігати до Чернеччини і повернутися.
— Там же не так і близько.
— Сімнадцять верст в один кінець!
— Багатенько, — киваю я, а сам думаю, що вокзал у Ромнах у центрі, не дуже-то зручно з нього бігти у вовчому вигляді. Та й собаки почують. Якось не дуже схоже на правду. — А де зараз тіло дитини?
— У земській лікарні. Розтин робився з наказу поліції.
— Тоді їдьмо спочатку до лікарні.
Залишок шляху ми просиділи мовчки, здається, Голубовський залишився невдоволений тим, що я його одразу не зарахував у невинні. Дарма образився, бо ж я звик усіх підозрювати і нікого в безневинні наперед не зараховувати.
Ось ми в’їхали до Чернеччини і повернули до земської лікарні, розташованої в колишньому монастирі. Ще коли вулицями їхали, я побачив, як вороже дивилися на нас місцеві мужики. Пальцями тицяли, головами крутили, розбігалися по дворах. Голубовський теж помітив усе це, аж втиснувся в сани і з полегшенням зітхнув, коли ми заїхали у двір лікарні.
— Лікаря звати Володимир Михайлович, дуже порядна людина, — сказав мені прикажчик.
Ми зайшли всередину, назустріч нам вийшов чоловік у білому халаті, здивовано придивився до мене, а потім несподівано зрадів.
— Іване Карповичу! Підіпригора! Ви? Оце так сюрприз! Я — Володимир Михайлович Черняк, тутешній лікар, я всі ваші історії читаю! — підбіг, руку потиснув, повів у свій кабінет.
Лікарю було біля тридцяти, був він швидкий, високий та худий, тут же запропонував чай із пиріжками.
— Можна і чай, але спочатку про справу. Розкажіть про дитину, — попросив я.
— Та що там розказувати? Розтин показав, що справді крові в дитині майже не було. Вени та артерії аж злиплися.
— Ви таке раніше бачили? — питаю.
— Таке? Ні, не бачив, — каже лікар якось непевно. — Але я ж тут нещодавно працюю. А ви будете цю справу розслідувати?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу» автора Івченко Владислав на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша: Назустріч славі“ на сторінці 219. Приємного читання.