Розділ «Частина перша: Назустріч славі»

— Як ви здогадалися, що це була мавпа? — питає прикажчик Харитоненка.

— Випадково побачив, як це створіння лазить по стінах, і одразу зрозумів, що дехто міг використати це вміння.

— Але хто, хто це зробив, хто викрав діамант? — хвилюється Хомутинський.

— А, це дресирувальник! Він щез, і мавпи розбіглися! — кричить поліцмейстер. — Терміново треба оголосити його в розшук і арештувати інших циркачів!

— Так, так! — чомусь підтакує імпресаріо.

— В цьому немає потреби, — кажу я, і знову всі на мене дивляться.

— Це ще чому? — ображається поліцмейстер, мовляв, не моя справа вказувати, в чому є потреба, а в чому ні.

— Тому, що дресирувальник мертвий. Його тіло ви можете знайти в кущах біля межі міського парку.

— Звідки ви знаєте? — не хоче погоджуватися зі мною поліцмейстер.

— Я бачив тіло. Воно досі там.

— Може, це ви і вбили? — грізно питає поліцмейстер.

— Ні. Вбивство сталося позавчора, коли лив дощ. У цей час я був удома, граф Маєвський може це підтвердити, бо якраз приїхав до мене, щоб запросити у Суми. Так?

— Так, — киває граф. — Ми приїхали тільки вчора по обіді.

— Але хто вбив дресирувальника? — питає Хомутинський.

— Бідолаху вбив організатор викрадення діаманта.

— Що за дурниці? Який ще організатор? Ви ж показали, що викрав саме дресирувальник! — кричить імпресаріо.

— Сам дресирувальник не зміг би викрасти діамант, йому допомагали.

— Маячня! — ніяк не вгамується пан Пфальц.

— Ні, не маячня. По-перше, хтось зламав замок у шухлядці, в якій Ксенія Дмитрівна збиралася зберігати діамант. Я подивився, хтось просто залив у шпарину клей. Якби замок працював, мавпі б нізащо не вдалося відкрити шухлядку. По-друге, хтось поклав до шухлядки банан. Ксеніє Дмитрівно, був же банан?

— Так, я ще здивувалася, звідки він, — киває Пяльцева.