Розділ «Частина перша: Назустріч славі»

— Далі я одягнулася і пішла на сцену.

— Охоронці вже були біля дверей?

— Так, вони стояли. Молоді хлопці, зараз їх затримали, я боюся, щоб цей інцидент не зламав їм життя.

— Якщо вони непричетні, їм немає про що хвилюватися, — запевнив я.

— Вони непричетні. Це я вам точно кажу! — переконана співачка.

— Звідки ви знаєте?

— Я бачила, з яким захопленням вони дивилися на мене! Люди з такими очима не можуть скоїти крадіжку.

— Ну, Ксеніє Дмитрівно, талант ваш має таку силу, що навіть злочинець, який щось погане замислив, буде захоплюватися вами.

— Ні, ні! Ці хлопці, вони такі молоді та чисті! Вони не можуть бути винні, просто не можуть!

— Я думаю, що коли все буде з’ясовано, їх відпустять. А розкажіть, як ви виявили, що діамант зник?

— Я повернулася з першого відділення. Хотіла випити чашку молока, я завжди так роблю, це корисно для голосових зв’язок, але чашка чомусь виявилася перекинутою.

— Перекинутою?

— Так. Це було дивно. Я хотіла спитати Пітера, але його не було. Він зазвичай чекає мене, але тоді був відсутній. Я почала перевдягатися, а потім побачила, що шухлядка, в яку я поклала діамант, відчинена. Я кинулася до неї, а вона була порожня.

— Ані футляра, ані діаманта?

— Так!

— А футляр, який він був?

— Ну, зі шкіри, прикрашений металом. Ось такого розміру, — вона показує.

— Немаленький. Дивно, навіщо злочинцю знадобилося брати і футляр, який приховати значно складніше, аніж діамант?

— Так і футляр досить важкий.

— Що було далі?