Розділ «Акваріум»

— Коли ви готові платити так багато, значить, ваша військова промисловість на цьому економить. Так?

— Абсолютно вірно.

— За перший прилад ви платите сто двадцять тисяч, а економите собі мільйони.

— Правильно.

— У майбутньому ви заплатите мені мільйон, а собі заощадите сто мільйонів. Двісті. Триста.

— Саме так.

— Це експлуатація! Я так працювати не бажаю. Я не продам вам свій прилад за сто двадцять тисяч.

— Тоді продайте його на Заході за п’ять з половиною тисяч. Коли у вас його куплять. Коли ви знайдете покупця, який вам заплатить більше, ніж я, справа ваша. Я не наполягаю. Я тим часом куплю майже такий же прилад в Бельгії або в США.

Це вже блеф. На велику фірму не пролізеш. Ребра поламають. Немає у мене іншого виходу до приймачів відбитого лазерного променя. Однак я спокійно посміхаюся. Не хочеш — не треба. Та тільки ж ти не монополіст. В іншому місці куплю. Дістаю гаманець:

— Ей, гарсоне! Рахунок будь-ласка!

Він дивиться мені в очі. Довго дивиться. Потім посміхається. Зараз світло падає на його обличчя, і тому я впевнений, що усмішка не таїть в собі нічого поганого. І я знову посміхаюся йому.

5

Він дістає згорток з багажника і передає мені.

— Ні-ні, — махаю руками, — мені краще його не чіпати. Несіть його в мою машину.

(У разі чого можна буде сказати, що людина ненавмисно забула згорток в моїй машині. Ніякого шпигунства. Проста забудькуватість.)

Він сідає в мою машину (це, звичайно, не моя машина, а взята для мене напрокат тими, хто мене забезпечує).

Двері зсередини замкнути. Така інструкція. Апарат — під сидіння. Розстібаю жилет. Це спеціальний жилет. Для транспортування грошей. У його руки я вкладаю шість тугих пачок.

— Перевіряйте. Через два дні ви привезете технічну документацію, і я заплачу шістдесят тисяч, що залишилися, і ще сто двадцять тисяч за документацію.

Він киває головою.

Тисну йому руку.