Розділ «Акваріум»

— Ви дійсно готові заплатити сто двадцять тисяч доларів?

— Так. Шістдесят тисяч — негайно. За те, що ви мене не боїтеся. Ще шістдесят тисяч — як тільки я перевірю, що прилад діє.

— Коли ви зможете в цьому переконатися?

— Через два дні.

— Де гарантія, що ви заплатите другу половину суми?

— Ви дуже цінна людина для мене. Я сподіваюся отримати від вас не тільки цей прилад. Навіщо мені вас обманювати на першій же зустрічі?

Він дивиться на мене, ледь посміхаючись. Він розуміє, що я маю рацію. А я дивлюся на свого першого агента, завербованого за кордоном. Безпеку своєї прекрасної країни він продає за тридцять срібняків. Це мені зовсім не подобається. Я працюю в добуванні тому, що немає у мене іншого виходу. Так склалася доля. Коли не тут, то в іншому місці система знайшла б для мене жорстоку роботу. І коли я відмовлюся, мене система зжере. Я підневільна людина. Одначе ж ти, суко, добровільно рвешся нам допомагати. Коли б ти зустрівся мені, коли я був в СпН, я б тобі, гаде, зуби напилком спиляв.

Раптом я згадую, що агентам належить посміхатися. І я посміхаюся йому:

— Ви не європеєць?

— Ні.

— Я думаю, що нам немає сенсу зустрічатися у вашій країні, проте не потрібно і в Швейцарії. Що ви думаєте з приводу Австрії?

— Чудова ідея.

— Через два дні я зустріну вас в Австрії. Ось тут, — простягаю йому картку з адресою і малюнком готелю. — Всі ваші витрати я оплачу. У тому числі і на нічний клуб.

Він посміхається. Та я не впевнений в значенні посмішки: задоволений, незадоволений? Я знаю, як читати значення всяких усмішок. Тільки тут, в напівтемряві, я не впевнений.

— Прилад з вами?

— Так, в багажнику машини.

— Ви поїдете в гай слідом за мною, і там я заберу ваш прилад.

— Чи не хочете ви мене вбити?

— Будьте розсудливі! Мені прилад потрібен.

«На дідька мені твоє життя? Ти мені живий потрібен», — додаю вже про себе. Я на першому приладі зупинятися не має наміру. Навіщо ж вбивати? Мільйон готовий платити. Давай тільки товар.