Розділ дев'ятий, в якому нарешті з'являється спокуслива жінка

Чоловіки занесли гробаря.

— О, та я його знаю, це ж мій компаньйон, можна сказати, колега, — Дохторка зацікавилася ще більше.

— Чудесна людина, патріот, — підтримав Тис.

— Справа в тім, що він і наш компаньйон, — поспішив перебити його Мірча.

— А що ж із ним трапилося? — запитала Уляна, оглядаючи тіло Ичі.

— Стався обвал. У тунелі.

— Залізничному?

— Ні, в нас є свій тунель, тобто ще нема, але буде. Ось, власне він його й рив, — опустивши додолу очі, сказав Геній Карпат.

— А для чого вам тунель?

— Це буде тунель, що проходитиме під кордоном і виходитиме вже на угорському боці. Все таємно і в тиші. Роботи вже почалися, але цей клятий обвал...

— О, то ви будуєте Європу без кордонів? — захихотіла Уляна.

— Так, Україна має бути частиною Європи — і ми це зробимо! — рішуче заявив Тис.

— Зрозумій правильно, Уляно, — Мірча напружився й знову почав говорити, розтягуючи слова. — Коли цей тунель буде готовий, ти теж зможеш ним користуватися, я знаю, що тобі це знадобилося б. Тому ми й прийшли до тебе. Ти конфіденційно допоможеш нам, а потім тунель — звісно, теж на умовах таємниці — допоможе тобі.

— Так, а це хто? — водночас і по-діловому, і зневажливо запитала Дохторка, вказавши на Тиса.

— Михайло Олексійович Чвак, учитель історії, але Ви, шановна лікарко, можете називати мене просто Тисом. Тис,— на всі свої дев'ятнадцять усміхнувся вчитель.

— Він автор ідеї, усе це вигадав. Наш спільник, йому можна довіряти, — намагався врятувати ситуацію Мірча.

— А що, він теж у бізнесі? Ніколи раніше про нього не чула, — висловила подив Дияволиця.

— Ні, він за Україну. Тунель як засіб євроінтеґрації. Він із цих, патріотів, — лукаво усміхнувся Геній Карпат.

— А-а-а, ну тепер усе зрозуміло. Але пропозиція ваша цікава. Коли плануєте запустити тунель?

— Вже цієї осені, якщо з Ичі все буде гаразд, він прочуняє і встигне докопати!