Розділ «Вкласти душу»

— Наступного дня ми знову в морі, аж бачимо: біля того ж острова ялик стоїть, а в ньому Пол-мерзотник сидить. І знову акула довкола нього, наче той жеребець у загорожі! Гаразд, цього разу Х’ю стріляти не став, тільки облаяв хлопчиська рибальським загином, коли повз нього пропливали. А з ловом та ж історія... одна морока! І акули приманку не брали. Кількох ми таки підстрелили — так їх свої ж на шматки порвали, які там плавники! Повернулися ні з чим, зирк — а хлопець тут як тут, ялик до причалу швартує. Ну, Х’ю не стримався і вліпив йому ляпаса. Ти, мовляв, паршивець, тварюку цю випустив! А зараз ще й пасеш її! Через тебе весь острів без риби, половина сіток порвана, одні збитки...

Чорноока Емі щось хотіла сказати, але Флаксман виразно зиркнув на дівчину, і вона стрималася.

Тільки губу закусила.

— А хлопець вислухав мовчки, — вів далі Малий, — пококосився на Х’ю, як тоді, з човна, щоки торкнувся, та й каже: «Раджу вам, містере Мак-Еванс, не виходити завтра в море. І тим паче — не полювати на акул». Х’ю аж зблід, я-а-к вріже сучому сину — потім плюнув, обернувся і додому пішов. А наступного ж дня біда з братаном і трапилася...

Пориви вітру гнали свинцеві хвилі геть від острова, сіра пелена наглухо затягнула небо; дощ не квапився йти, але набряклі хмари могли вибухнути ним будь-якої миті.

Ялик Дурня-Пола стояв на тому ж місці, що і попередні два дні, і коли «Красунчик Фреді» проходив повз нього, Х’юго крізь зуби побажав хлопчиську благополучно перевернутися і чимближче познайомитися зі своєю шльондрою-акулою.

Позаду з горловини бухти виходив баркас Неда Хокінса — вітер увесь час змінював напрям і то доносив до вух торохтіння старого двигуна, то відносив звук геть. Здається, сьогодні тільки Мак-Еванси й відчайдушний Хокінс зважилися вийти в море.

Не рахуючи пришелепкуватого сина Гирявого Абрахама.

Що їм до тої погоди — ходили й у гіршу. Але хмара гнітючих непевних передчуттів висіла над Стрім-Айлендом, примусивши більшість рибаків залишитися вдома. До того ж, вночі над островом хвилями розкочувався скорботний ритм барабана Старого Лайка, голосніше ніж зазвичай, і в снах стрім-айлендців коливалася синьо-зелена рівнина, поросла трикутними зубами.

Сни, ясна річ, то таке, а все ж на душі неспокійно...

Брати Мак-Еванси і Нед Хокінс вважали, що передчуття вигадали педики і старі, що з глузду з’їхали. Що ж до хлопчиська... хто його знає, що у поганця між вухами!

Ламберт стояв біля штурвалу, упевнено тримаючи курс, а Х’юго тим часом діловито закидав гачки. Не встиг він вивалити у воду відро приманки, як один із повідців сіпнувся, натягся, волосінь заходила з одного боку на інший, і Х’юго задоволено потер руки, запускаючи лебідку.

— Є одна! — крикнув брату. — З почином, Ягнятко!

Це була досить крупна мако. «Футів десять буде», — оцінив на око Ламберт. Акула відчайдушно пручалася, але довго чинити опір лебідці вона не могла, і незабаром, конвульсивно здригнувшись, впала на палубу «Красунчика Фреді», від чого та аж загула.

Х’юго не став витрачати патрони: стачило кількох ударів калаталом по голові. Тварюка ще кілька разів сіпнулася і затихла. Малий Лемб заглушив двигуна, після чого спустився на палубу допомогати брату.

Якби в цей час на палубі опинився такий собі доктор іхтіології Александер Флаксман — він, звичайно, не забув би відзначити, що подібну мако, хіба трохи меншу, на спінінга спіймав на Багамах містер Ернест Хемінгуей; спіймав якраз того року, коли настирливий падре Лапланте мав честь спостерігати на Вату-вара обряд ініціації членів явуси На-ро-ясо.

Але на жаль, на палубі, окрім братів Мак-Евансів, нікого не було, і такі захопливі подробиці пройшли повз них.

Великий ніж вислизнув із піхов на поясі, гостро наточене лезо з хрускотом увійшло до світлого черева риби — зазвичай норовиста мако не подавала ознак життя. Х’юго вправно витягнув акулячу печінку, кинув скривавлений орган у відро і знову нахилився над тушею, щоб відрізати плавники, так високо поціновувані китайцями.

Жеруть, азіати, погань всяку...

І тут трапилося несподіване. «Мертва» акула плавно вигнулася, страшні щелепи справді МЕРТВОЮ хваткою вчепилися у гомілку Х’юго Мак-Еванса, і не встиг Ламберт схаменутися і кинутися братові на допомогу, як проклята тварюка пружиною злетіла в повітря і вивалилася за борт, прихопивши і чоловіка, який ледве встиг скрикнути.