Розділ «Вкласти душу»

— Може й так, Емі, — понівечена щока Баррі сіпнулася, затанцювала страшним хороводом рубців. — А може, й не так. І скажу я тобі ось що: Пол твій чудовий одну руку вивільнив і тильним боком долоні мене по пиці, по пиці... з розмаху. Добре ще, що я відразу знепритомнів. Лікар у Чарлстоні потім говорив: від больового шоку.

Баррі машинально торкнувся шрамів кінчиками пальців, не підводячи очей.

— Отямився я від стогонів Чарлі. Він на мене навалився і повторює, наче недоумкуватий: «Баррі, ти живий? Ти живий, Баррі?» Живий, відповідаю, а мова не повертається. І до лівої щоки наче жарину приклали. Не пам’ятаю, як додому дісталися. Батькам збрехали, що на Сірих скелях в провалля упали. Вони повірили — не дарма ж у мене вся пика переорана, а в Чарлі правий зап’ясток зламаний? Чарлі мені вже потім розповів: це його Пол за руку взяв. Просто взяв, пальці стиснув... от як ви, містере Джейкобс! Тільки у вас лапа, не приведи Боже, а Пол завжди хирляком був...

Тиша.

Люди мовчали, переглядалися; Малий Лемб навіть рота роззявив, але не наважився видати що-небудь непристойне (що було на Мак-Еванса абсолютно не схоже) — час ішов, а люди мовчали...

— Може, ми все ж таки повернемося до акули? — нарешті попросив доктор Флаксман, порушивши тривалу задимлену паузу, за час якої встигли закурити всі, крім самого доктора, старого Лакемби й Емі. Дим згустився, і обличчя, що проступали крізь його сизі потоки, почали скидатися на витрішкуваті риб’ячі морди за склом гігантського акваріума.

— Баррі казав, що акула врешті «втекла», — риба на ймення Флаксман чмокнула губами. — Як це сталося? Врешті-решт, тут не федеральна в’язниця, а Carcharodon Linnaeus — не терорист, що риє підкоп!

На жаль, складна назва білої акули, що викликала загальне пожвавлення на вчених колегіях, у Кукеровому барі нікого не зацікавила.

— Коли ваші друзяки, мудрагелі з Чарлстона, навіть не почухались у відповідь на нашу з Х’ю депешу... — Ламберт був уже напідпитку й насилу ворушив язиком; вимовивши цю кручену фразу, він з хвилину відпочивав. — Так от, ми тиждень почекали — і відбили їм... про що це я?., так, справді, другу телеграму відбили, ось! А треба було поїхати особисто й відбити нирки! — бо вони таки відгукнулися! Мовляв, хрін вам, рибарі мокрозаді, а не грошей, вдавіться своєю триклятою акулою — або хай краще вона вами вдавиться!

— Ідіоти!.. — пробурмотів доктор Флаксман, бгаючи край скатертини. — Нероби! Якби я дізнався хоч на тиждень раніше...

Проте рибалка чи то не розчув слів іхтіолога, чи то просто не звернув на них уваги.

— Всі ви, яйцеголові, однакові! — гарчав Малий. — Ламаного цента від вас не дочекаєшся! А потім у газетах про нас, простих людей, кричите: неуки, мовляв, тупиці! Через них пропала ця, як її... умі... мумі... унікальна наукова знахідка! Не пожаліли б хрустких — нічого б і не пропадало! Все б вам тягли, море догори дном перевернули б!..

— Оце точно, — упівголоса буркнув іхтіолог.

— А так — що нам залишалося? Поплентались ми з Х’ю до Біла в бар...

...Я б цим розумникам... — Х’юго вже вкотре замовк, не знаходячи слів від обурення, і залив гіркоту ковтком чистого, як його лють, «Гордон-джина». — Ходімо, Лембе, пристрелимо чортову тварюку! Плавники китайцям продамо — все одно від неї більше ніякого вжитку! Правда твоя! — кивав теж неабияк захмелілий Нед Хокінс, приятель братів Мак-Евансів.

Втім, Нед був швидше товаришем по чарці та ідеальним партнером для п’яної бучі — нечутливість Хокінса до болю була притчею во язицех всього острова.

Кортить тобі, Х’ю, тягтися хтозна-куди проти ночі! — ліниво відгукнувся Малий Лемб. — Краще зранку.

— Ну ні, Ягнятко! — загарчав, обертаючись, Х’юго. — Раз гроші наші накрилися, то хоч душу відведемо! Одні збитки від цих, у білих сорочках, диявол їх зжери разом із їхніми акулами!

Грюкнули двері. Син Гирявого Абрахама, що тинявся баром, намагаючись відвести додому п’яного тата, вискочив надвір; але втеча дурника-Пола нікого не зацікавила.

До Мак-Евансів і Неда Хокінса приєдналися ще кілька рибалок — за компанію. Поки вони ходили за рушницями, поки спускалися до «Акулячої Пащі» — стемніло остаточно, тож довелося ще раз повертатися, аби прихопити ліхтарі.