Розділ «Маргарита Хемлін Дізнавач»

Катерина смикала Петра за рукав, щоб кинув дітей і допоміг відвести Діденка в хату. Діти не відпускали сліпого.

Я насилу відвів п’яного в хату. Поклав на долівку. Туди, де спали діти. Потім передумав і витягнув надвір старого, туди, де він дрімав удень — у високу траву під вишнею.

Глянув на Діденка, який розтягнувся на траві, і здивувався, що вдруге за короткий час ношу з місця на місце людину.

Мене гукнув Петро. Самогонка у нас залишалася, треба було допити.

Дітей поклали спати. Люба теж лягла.

Катерина сама пішла додому, на прощання погладила по голові чоловіка.

Мене попросила:

— Як дуже нап’єтеся, не пускайте мого з подвір’я. Буде цілу ніч вештатися по селу. Людям заважати. Покладіть десь тут. А краще не давайте йому пити. Він не вміє.

Пішла, залишивши Петра, ніби залишила неживу річ, за яку побоювалася, що її не те щоб вкрадуть, але можуть прилаштувати не на місце. Їй потім шукати.

Петро випив чарку і більше не торкався.

Я пив сумлінно.

Петро співав. Голос у нього був негарний, не сильний. І взагалі.

Ніч яка місячна, зоряна, ясная,

Видно, хоч голки збирай.

Вийди, коханая, працею зморена,

Хоч на хвилиночку в гай.

Співав і повертав голову і спину в бік хати.

Я думав: «Ну що ти там вгледиш, нещасний каліко, „видно, хоч голки збирай“. Ну що тобі видно, що тобі видно, що ти на чужу дружину більма безсоромні наводиш. Був би ти зрячий, я б тобі показав „голки“».

І я сказав десь на третьому куплеті:

— Добре співаєш, Петре. Гарно. Заробляти не пробував? Співав би, а люди б щось давали. Ти тут, у Діденка, і столуєшся харчами, на мої гроші купленими? Любочка смачно готує. Куштував? Подобається?