Залітаю в хату — там ціле збіговисько. Зусель Табачник, Довид, Єва Горобчик, Малка Цвинтар. Галасують по-своєму.
Я крикнув поверх них:
— Усім мовчати! Де дитина?
Вони замовкли, як застрелені.
У тиші заговорила Єва:
— З дитиною все гаразд. Вона спала. Зараз, напевно, вже не спить, грається. З нею Поліна Львівна.
Вступив Довид:
— Євко, мовчи, дурна! Тут твого діла нема. Я — законний дід хлопчика. А ви всі ніхто. Я буду казати.
Я зрозумів, що особливо страшного, тобто смертельного, тут нічого немає. Тому заспокоївся.
Порадив й іншим:
— Ну, кажіть, тільки по черзі. Я зараз на хлопчика гляну і вислухаю.
У кімнаті, де був Йосип, сиділа Поліна Львівна. Вона мирно шила якийсь виріб. Хлопчик на ліжку, обкладений подушками, щоб не впасти на підлогу, грався з ведмедиком. Побачив мене — зрадів. Схопив свого ведмедика за лапу і різко кинув угору на знак вітання. Я підскочив у потрібному напрямку, зловив. Перекинув хлопчикові. Він теж зловив.
Я, хоч і порушив інструкцію проти карантину, обійняв Йосипа, розцілував.
Поліна Львівна тихенько сказала:
— Це я попросила Єву вас викликати. Ідіть до них. Я тут побуду.
Я повернувся до кімнати. Сів за стіл. Поклав перед собою руки. Міцно поклав, долонями вкарбувався. Демонстративно, звичайно.
Кажу:
— Ну, давайте. Слухаю. Але попереджаю по-доброму. У хаті хвора дитина. Майте на увазі.
Довид виступив уперед.
І тут я зрозумів, що вони всі переді мною вишикувалися в ряд. Вигляд був кумедний.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дізнавач» автора Хемлін М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Маргарита Хемлін Дізнавач“ на сторінці 45. Приємного читання.