Розділ «Павло Бондаренко Тінь Люцифера»

— Хлопці, доведеться все це залишити, — втрутився чаклун. Макс сторопів.

— Як це «залишити»? А чим воюватимемо? Кулаками?

— Ви не розумієте… Там такий район, така напруга енергетичних полів, що будь-яка кров… Я не знаю, що станеться, якщо через насильство проллється хоча б крапля крові.

— Це що виходить, ми просто будемо йти вперед і ніхто не насмілиться нас зупинити? Але ж ви самі казали, що за нами буде запекле полювання, до самого кінця.

Штепа похитав головою.

— Усе не так просто… Ймовірно, нас намагатимуться зупинити, затримати, взяти в полон зрештою… Але кров… Кров — носій людської душі, проливати її — великий гріх. — То нам палицями битися, чи що? — єхидно поцікавився Баринов. — Мені однаково, та несолідно якось…

— Ви спеціалісти, ви й думайте, що вони можуть зробити.

— І все-таки зброю ми залишимо, про всяк випадок. Нехай, як ви кажете, тут особливі правила гри, але відчуває моя, гм… відчуваю я, що знайдуться охочі їх порушити. Макс заховав автомат під куртку, наглухо застібнув її і додав: — Це, знаєте, як у виставі: якщо є рушниця, вона обов’язково вистрелить.

Івченко з Бариновим планували взяти до Ревди таксі, а вже звідти зовсім недалеко. На їхній подив, жоден із місцевих халдеїв їхати не захотів. Не справили враження навіть кілька сто-доларових банкнот, які вийняв із портмоне Сашко. Вони довго не могли домогтися в таксистів пояснення такої дивної поведінки, поки нарешті один із них, сивий, уже в літах чоловічок із широким обличчям, не сказав довірливо: — Ніхто туди не поїде, навіть вертольотчики туди не літають, після того як дві «вертушки» розбилися в тих краях. Люди теж там зникають. І місцеві, і прийшлі. Більше — прийшлі.

Він похмуро глянув на банкноту, що її протягнув йому Макс, і заперечно похитав головою: — Не треба. І ось ще… Кажуть… — він перейшов на шепіт, — кажуть, що там, біля Сейдозера, нечисть з’явилася. Знову хвороба ця… як її… Ну, не пам’ятаю, ще мій дід про неї розповідав. Тож, хлопці, я вам не раджу…

Таксист не доказав, махнув рукою і відійшов.

Довелося шукати машину. По доволі тривалих пошуках їм пощастило знайти старенький, але цілком придатний для подорожі в умовах полярної ночі «УАЗик». Власник погодився продати його за півтори тисячі доларів. Від Оленегорська до Ревди — кілометрів зі сто, але довелося кружляти ґрунтівками, переважно розбитими лісовозами та бензозаправниками. Сашко ще раз оцінив передбачливість Баринова — іноді навіть «УАЗику» доводилося щосили гребти колію заблокованими колесами, аби вирватися з чергової ями чи заносу. У цих краях уже панувала полярна ніч. Тридцятиградусний мороз стискав у чіпких обіймах зарості карликових беріз, річки та озера і навіть сніг, який півметровим шаром покривав землю, що не встигла відігрітися за коротке полярне літо. Зірок не було. Майже все небо палало полярним сяйвом, і це було одночасно чудовим і грізним, гнітючим видовищем. — Ніколи не думала, що воно… ось таке, — тихо мовила Наталі, притискаючись до Сашкового плеча. — Воно зовсім не таке, як на фото. — Зазвичай воно не таке, — зауважив Макс, перемикаючи передачу. — Щось надто воно розгорілося, Я такого ще не бачив. — Це Аномалія, — буркнув Штепа. — Вона вже близько і, мабуть, провокує в атмосфері магнітні заворушення. Сашко подивився на його бліде, змарніле обличчя, вкрите крапельками поту.

— Вам зле, Миколо Михайловичу?

— Тисне… Невже ви не відчуваєте, як у повітрі сконцентрувалося щось, як стало важче дихати… Задушливо… Івченко похитав головою. Поки що нічого подібного він не відчував. Було, правда… Але то, скоріше, почуття тривожності, наче десь поряд причаїлася небезпека. І джерелом цієї небезпеки були люди. — Нічого, звикну, — пробурмотів Штепа, ні до кого не звертаючись.

— Ти там поглядай, Максе, — попередив Івченко.

— Угу…

Машина подолала горбатий дерев’яний міст, перекинутий через крихітну річечку, виїхала на перехрестя і притулилася до узбіччя.

— Так…

Баринов увімкнув світло і розгорнув мапу.

— Судячи з усього, ми — на фінішній прямій, Якщо за картою, то ця дорога виходить просто на Ревду, тут кілометрів тридцять, навіть менше.