Розділ «Частина третя ЛУАЯН»

— Повторюй, Соллю: я покидьок і мужоложець…

— Облиште його! — вигукнула Торія мимоволі.

Карвер зачудувався:

— Ви так хвилюєтеся… Через нього? Через це… І потім він таки мужоложець, ми піймали його із дружком в одному шиночку… А ви, звісно, не знали?

До Солля долітало її беззвучне благання: зупини це, Егерте. Зупини… Зламай закляття…

Глухо гупнули двері, похмура куховарка пройшли до сараю, кинувши на людей біля паркану важкий, такий самий байдужий погляд. Виграючи клинком, Карвер дочекався, поки вона прошкандибала назад і стукнула важкими дверима, потім повертів шпагою перед самим обличчям жертви:

— Відповідай, покидьку… Ти Егерт Солль?

— Так, — прохрипів Егерт.

— Ти дезертир?

— Так…

І тоді він знову вкрився потом, але вже не від страху. Зламати закляття… П’ять разів вимовити «так».

— Ти, мерзотник, убив нареченого цієї прекрасної пані?!

Торію били дрижаки. Вона теж зрозуміла, згорбленою спиною своєю Егерт відчував її очікування, що межувало з нервовим зривом.

Карвер широко посміхнувся.

— Ти любиш цю пані, так, Егерте?

— Так! — вигукнув він учетверте, відчуваючи, як стугонить збожеволіле серце.

Йому здавалося, що він чує дихання Торії. Світле небо, допоможи мені. Адже шанс надається лише раз — і перше в душі повинне стати останнім… Це значить — відкинути страх?!

Він скинув голову, очікуючи п’ятого запитання. Зустрівшись із ним очима, Карвер мимоволі відсахнувся, наче побачив перед собою примару колишнього Егерта Солля. Відступивши на крок, ошелешено оглянув жертву, Солль дрижав. Карвер задоволено посміхнувся.

— Тремтиш?

— Так!