Розділ «Частина перша ЕГЕРТ»

— Зізнайтеся… Вам же ніскілечки нецікаво.

— Мені?! — обурився Солль.

Торія роззирнулася в пошуках нареченого. Піймавши цей трішки напружений погляд, Егерт насупився й швидко промовив упівголоса:

— І кому потрібне це ваше затворництво? Невже ви прирікаєте себе на роль сумирної дружини чоловіка-тирана? Що кепського станеться, коли ми побесідуємо, прогуляємося… Чи пообідаємо разом? Може, й на човні покатаємося… Хіба я вас чимось образив? Хіба ви належите комусь, окрім самої себе?

Вона відвернулася, Егерт замилувався її профілем.

— Ви… такі наполегливі, — сказала вона з докором.

— А що накажете робити? — щиро здивувався Солль. — У моєму місті гостює найвродливіша жінка світу…

— Дякую… У вас своєрідні уявлення про гостинність… Але мені доведеться вас залишити. — І Торія ступила крок у тому напрямку, куди балакучий Карвер потяг студента. Тоді Солль обурився:

— Ви бігатимете за чоловіком? Ви?!

Спалахнувши, Торія зробила ще крок, Егерт перетнув їй шлях.

— Дорогоцінний камінь, який обрав оправу з підгнилого дерева… Та розплющіть же очі! Ви народжені царювати, а…

З-за рогу вилетів студент, він був червоний і розпатланий, наче бився врукопаш. Схоже, щось подібне дійсно відбулося між ним та Карвером, який, вискочивши слідом, вигукнув на всю вулицю:

— Пане, ви ще не оженилися, а вже вдаєте рогоносця! Якщо жінка захоче поговорити на вулиці з приємною їй людиною — це ще не привід для істерики!

Якісь майстрові, які чимчикували мимо, розсміялися. Сивий постоялець, який саме виходив з дверей готелю, повільно обернувся: на ґанку «Вірного щита» з’явились лейтенант Дрон і завжди похмурий Лаган.

Обличчя студента із червоного перетворилося на лілове, він обернувся до Карвера, ніби мав намір його вдарити, але передумав і поспішив до розгубленої Торії. Міцно взяв її під руку:

— Ходімо…

Шлях до відступу, однак, був уже перекритий Соллем. Заглянувши прямо в очі Торії, він м’яко запитав:

— Ви покірно дозволите цій… істоті затягти вас у те сіре нудне життя, що він вам готує?

Карвер усе ще кричав звіддалік:

— А роги, пане, ви ще встигнете приміряти! Не мине й тижня після щасливого весіллячка, як вони прикрасять ваше вчене чоло!