Розділ «Острів перевертнів»

— І запитати ні в кого, — буркнула у відповідь Тетянка, заходячи до хати. Вона поставила порожнє відро в куток й із похмурим виглядом плюхнулась у крісло. — А наш вовкулака інформацію таки замахорив!

— А давайте спробуємо в нього ще раз повипитувати! — запропонував Богдан. — Про мужика з рубіном розкажемо, потім про те, що місце їхньої «активації» з’ясували, пригрозимо, що й до чого іншого докопаємось… Раптом він не витримає й розколеться? А ні — усе одно гірше не буде!

Тетянка із сумнівом знизала плечем:

— Щоб наш майор і розколовся?.. До нас він більше не приїде, до нього на роботу теж не можна, скаже, що зайнятий, і вижене, — Тетянка рішуче ляснула долонею по ручці крісла. — Удома його накриємо, прямо сьогодні ввечері!

— А де адресу візьмемо?

Тетянка посміхнулася:

— Невже ти думаєш, що я не знаю, де живе вовчара поганий, котрий здер із нас триста п’ятдесят тисяч баксів?

Розділ 6

Соколине полювання на мента

— Богдане, закрий рота! — роздратовано зажадала Тетянка. — Не розумію, що ти там таке незвичайне побачив!

— Не скажи, вражає,— не погодилася з нею Ірка. — Але рота, Богдане, ти все-таки закрий, а то на ідіота схожий.

— Що? — явно не чуючи дівчаток, буркнув Богдан, не відриваючи погляду від протилежного боку вулиці.

Там, у яскравому світлі юпітерів, задкував телеоператор, тягнучи за собою камеру. А на нього, ніжка перед ніжкою, ходою від стегна, ішла надзвичайно «фігуриста» білявка. Її волосся виблискувало яскравим золотом, ручки з рожевим манікюром ніжно обнімали чорну трубку мікрофона.

Манірно розтягуючи слова, блондинка розповідала:

— Ми йдемо по освітленому вогнями нічно-о-о-му місту: передусім, звісно ж, я! Ведуча програми «Гламу-у-урненько»! А ще наша чудесна знімальна група, наші милі-милі спонсори… — недбалою скоромовкою додала вона.

З-за спини оператора вискочив лисуватий чолов’яга з якимись папірцями в руці й голосно прошипів:

— І ще!..

— Ще? А хто ще? — дівчина здивовано глянула здоровенними, просто величезними яскраво-зеленими очима й роззирнулася навсібіч.

Лисий чимдуж замахав папірцями.

— Ой, ну звісно ж! — раптом згадала блондинка й байдужим тоном мовила: — І ще ви, любі телеглядачі!