Розділ «Острів перевертнів»

— До речі, він не збирався тебе вбивати, а тільки зачарувати! — дивлячись кудись убік, Тетянка кинула в смітник тушки запечених змій. — А чому? Мертва ти б точно ніякої місії не виконала.

— А він мені не доповідав. Може, сподівався, що й без нього приб’ють, тільки-но таке страхіття побачать, — Ірка сіла на свіжовимиту підлогу й сумно сказала: — Але ж приб’ють. Я пробувала ще раз перевтілитися, і знову нічого не вийшло. Так і буду перевтілюватися де завгодно й коли завгодно. Добре, якщо вся цілком, а раптом знову по частинах? Рано чи пізно попадуся кому не треба, отут-то мене й кокнуть. Із собачою мордою… хто повірить, що я не агресивна?

— Тобі й із людською не повірять, — утішив її Богдан.

— А я думала, що він тільки з мене знущається, — буркнула Тетянка.  — Та не поспішай себе ховати. Навчишся не згірше за вовкулак обертатися. У всякому разі, куди тобі їхати треба, я з’ясувала! Уяви собі, не дуже й далеко. — І вона тицьнула подрузі під ніс комп’ютерний роздрук.

Кинувши ганчірку, Ірка вп’ялася в папірець:

— Офігіти! — вигукнула вона, підводячи на Тетянку очі, сповнені воістину собачою вдячністю.

— Та облиш! — зі скромністю справжнього переможця відмахнулась Тетянка.

— Подумаєш, геніальне відкриття! — буркнув Богдан, заглядаючи Ірці через плече. — Хортиці, щоб стати хортицею, треба їхати на Хортицю! Можна було й здогадатися!

— А чому ж ти не здогадався? — пирхнула Тетянка.

— І що, Ірка з автобуса на Хортиці вилізе — і відразу все, порядок? Не буде більше безконтрольно перевтілюватися, а тільки за власним бажанням? — не вгамовувався Богдан.

— Головне — щоб мізки по-людськи працювали. А то варто мені особачитися, як я цілком чманію! — вигукнула Ірка. — Спробував би мене цей гад своїм батогом дістати, якби я нормально думала. Пірнула б, за горло хап — мало б не здалося! А я, наче дворовий пес, у батіг зубами вчепилася. Стидовище! Мене навіть бабця ніколи в житті не била! А тут якийсь… — Вона тихо додала одне коротке слово. Друзі вдали, що не розчули. Зрештою, Ірку теж можна зрозуміти. — Тепер уся спина болить. — Дівчинка знизала плечима.

— Давай біль зніму, — співчутливо запропонувала Тетянка.

— Краще скажи, що мені на Хортиці робити!

— Написано ж! Треба звернутися до якогось давньослов’янського бога, він розбереться!

— Звідки в наш час на Хортиці візьмуться давньослов’янські боги?

— Не знаю, — Тетянку все це вже дійняло. — Що ви від мене хочете?! Я й про острів випадково довідалася! Мені моя цифрова копія допомогла!

— Що? — Богдан кинувся до дівчинки, по дорозі ледве не перекинувши на себе драбину. — Тебе знову в комп’ютер втягло?!

— Так! Утягло! — закричала Тетянка, здригаючись від недавно пережитого страху. — «Відьма Тетянка» втягла, щоб я її до кінця інсталювала! Ми з нею познайомилися! Класна програма, вся в мене! І інтерфейс у неї дружелюбний, не те, що ваші нахабні пики! Я вам за одну ніч місце знайшла, а вам іще й мало! — Підхопивши відро зі зміїними останками, ображена відьмочка вискочила з будинку й побігла до сміттєвого бака.

— Якщо вся в неї, то не така вже вона й класна! — заспокоюючись, пробурчав услід Богдан.

— Замовкни! — урвала його Ірка. — Вона абсолютно права! Просто цей гад із рубіном налякав мене так, що в мене аж серце зайшлося! Весь час здається, наче просто зараз знову на монстра обернуся й так назавжди й залишусь! А що робити, не знаю!