Розділ «Острів перевертнів»

Обхопивши руками лису голову, чоловік розпачливо завив:

— Прямий ефір!!!

Зате білявка переможно посміхнулася посмішкою людини, котра виконала важку, але дуже потрібну роботу, кліпнула довжелезними темними віями й раптом глянула поверх голови оператора прямо туди, де саме стояв Богдан, умліваючи від захвату.

У хлопчака аж подих перехопило й запаморочилося в голові. Ще ніхто й ніколи та-ак на нього не дивився! Він навіть не припускав, що дівчата взагалі вміють отак дивитися!

— Іди вже, витріщився! — Тетянка сердито штурхнула його в спину, штовхаючи в темну арку двору.

Похитуючись і раз у раз озираючись, Богдан зробив крок. Позаду чимчикували дівчатка.

— Усі хлопці — психи, а наш — особливо! — бурчала Тетянка. — Було б від чого дуріти. Зуби штучні, волосся фарбоване, фізіономія в штукатурці в три шари… І груди, напевно, силіконові! Справжні такими не бувають!

— А раптом усе справжнє? — гмукнула Ірка.

— Яке мені діло: справжнє воно чи фальшиве? Мені не цікаво! — Тетянка так палко обурилася, що подруга їй не повірила, але зволіла облишити цю тему.

— Слухайте, а може, нам не варто тут стирчати? Давайте на проспекті поки що погуляємо. Там хоч ліхтарі горять, а тут темінь непролазна й узагалі незатишно, — Ірка зіщулилась. — Прийдемо, коли майор повернеться.

— І справді, давайте! — стрепенувся Богдан. — На зйомки подивимося!

— Стій на місці! — Тетянка зміряла хлопчака презирливим поглядом. — Зйомки він подивиться! А майор потім нас не впустить. Двері не відчинить — і все, — похитала вона головою.

Трійця тупцювала біля під’їзду майорського дому. У під’їзді було зовсім темно, пахло сирістю й борщем. Посеред двору стирчав обезглавлений ліхтар — цементний стовп із начисто знесеною верхівкою. Навіть світло вікон губилося в тіні піддашшя над входом.

Тетянка теж зіщулилась — і справді незатишно. Але сказала строго:

— Перехопимо майора, коли він додому йтиме. Це наш єдиний шанс.

— Єдиний — так єдиний, — змирившись, кивнула Ірка й раптом тихо поскаржилася: — Мені постійно здається, що от-от спалахнуть червоні очиська мого сьогоднішнього гостя! — Вона із острахом зиркнула на глуху пітьму двору.

Богдан нарешті отямився від мрійливої задуми. Йому стало незручно: Ірка від страху тремтить, а він розфантазувався про різні дурниці! Співчутливо посапуючи, хлопчак запропонував:

— А давайте майора прямо у квартирі зачекаємо! Ви ж відьми! Відімкнете за допомогою замовляння замок або у кватирку залетите.

— Ти що, зовсім здурів — у майоровій квартирі такі замовляння накладати?! — вигукнула Тетянка.

— Тому що він перевертень?