Розділ «Острів перевертнів»

— Поганий, поганий собака! — насилу відриваючись від підлоги, хазяїн персня схопив одну зі змій і кинувся на Ірку.

Дівча ухилилося. Ворог урізався лобом у холодильник.

«Банг!» — сумно загув агрегат.

Ірка завила. Гад, зламає — знову їй доведеться старий щотижня розморожувати!

Вогонь усередині дівчинки ставав просто нестерпний, неначе від гніву в неї раптово підскочила температура. Шерсть на морді стала гарячою, тіло вигнулося. Ірці здалося, що вона чує, як, обертаючись, заскрипіли її власні кістки…

Тонкі сильні ноги хорта вдарили об підлогу. Жовтогаряче полум’я бризнуло з-під пазурів і хвилею прокотилося по кімнаті. Змії спалахували смолоскипами й миттю згорали, засичавши, немов мокрий хмиз у багатті.

Язики вогню затанцювали метеликами над гладенькою чорною шкірою величезного, на людський зріст, хорта. Посмішка на губах ворога ще трималась, немов примерзла, але червоне світло в очах згасло, й тепер там був лише страх! Хазяїн персня відскочив далі від вогню й шкопиртнув об непритомну бабцю. Потім наштовхнувся на кухонний стіл. Той захитався. Мікрохвильовка поповзла до краю.

Та чого ж цей гад до техніки причепився! Ірка влучним поштовхом носа посунула мікрохвильовку на місце, розвернулася в стрибкові й упала ворогу, що почав був тікати, на плечі, зваливши його на підлогу. Ікла зависли над стриженою потилицею.

Зі справжньою зміїною спритністю хазяїн персня якимось чином вислизнув з-під пазурів. Ірка на мить сторопіла. Незваний гість кинувся до дверей. Дівчинка оскаженіло зиркнула вслід ворогу й із подивом побачила, як перед її мордою з’явилася вогняна куля, що полетіла прямісінько в спину втікачеві. Той кинувся на підлогу. Куля з розгону врізалася в кухонні двері, зірвавши їх з петель. Хазяїн персня стрімголов викотився в коридор і широкими стрибками поскакав геть.

Ірка кинулася слідом. Вибігла на подвір’я. Ворог з останніх сил мчав до хвіртки. Зрозумівши, що здобич зараз утече, Ірка розчаровано завила й прямісінько з ґанку кинула своє тіло вперед. Вона приземлилася на доріжку якраз за спиною втікача. Той на бігу озирнувся… Йому в обличчя, стікаючи слиною, вперлися гігантські ікла розлюченої хортиці.

Обличчя ворога сповнилося неймовірним жахом, і він помчав іще швидше! Ірка тільки й побачила, як попереду промайнув розмитий контур утікача, ну точнісінько як у мультиках!

Утече! Вона розпласталася в стрибку, навмання клацнувши щелепами. Зуби вп’ялися в щось жилаве. І рідина з огидним запахом потекла їй у горло.

Людина закричала… смикнулась…

Хапаючись обома руками за сідниці, з яких на доріжку стікали краплі напрочуд темної, паруючої крові, хазяїн персня біг далі.

Ірка застигла, тримаючи в зубах видертий шматок. Усвідомлення того, що ж саме вона відкусила, повільно пробивалося в мозок крізь безліч заплутаних думок. Яскраві кольори вересневого саду боляче вдарили по очах.

Похитуючись, дівча стояло на гравійній доріжці перед будинком. По її підборіддю, розпливаючись на футболці, стікали краплі темної рідини, що смерділа сірководнем.

Ірка опустила очі й зрозуміла: з її власного рота стирчить укритий слизом шматок лускатої шкіри.

«Блумс!» — горло у відьмочки судорожно здригнулося.

Вирваний шмат випав на гравій. Ірка вдихнула огидний запах, у голові в неї запаморочилося, а вогонь у тілі змінився на озноб. Липка грудка нудоти підкотилася до горла. Її знудило прямісінько на грядки з огірками.

Розділ 5