TextBook – Потім…
Але Катя почула їх.
– Так, – радісно погодилася вона. – Ваша Катя збожеволіла! Як тільки ти кинулася до неї під колеса. Ти, – обернулася Дображанська до Дарини, – перешкодила їй убити сліпу на рингу. Але нова жертва не змусила себе чекати. Такі, як вона, завжди ходять за два кроки від убивства, бо не можуть не перемагати – за всяку ціну! Сказати їй, що вона буде першою, дати спробувати справжню владу…
Хутряна лавка, що мовчала досі, вдоволено замекала, хитаючи кудлатою головою. І Катя поблажливо почухала чорного замазуру за вухом.
– Так, так, хороший хлопчику. Не заважай мамі…
– Це він! – розлютилася Чуб. – Він тобі нашептав! Через нього тебе мало не вбили! Він обдурив тебе!
– Хіба? – звела веселі брови Катя. – Хіба вона не стала першою? А хто ж тоді Я?!
Катя, із зовсім не властивим їй зазивним кокетуванням, повільно і нарочито провела язиком по верхній губі, грайливо надула губи, скоса подивилася на них пустотливо-тягучим, звабливим поглядом з-під приспущених повік і різко, як м’ячем, скинула оком на обведений кривавою калюжею іконостас за їхньою спиною.
І, спробувавши упіймати її погляд, дівчата раптом одночасно кинулися туди, оббігши страшну калюжу з двох боків.
– Це портрет дружини професора Прахова! Той самий?! – натхненно розширила очі Дарина, яка все ще не вірила власним очам. – Але це – не Катя! Це ж Килина! Тільки очі темні…
– Але це він! – скрикнула Марійка, вражена ще дужче. – Це ж Демон! Демон Врубеля! Тільки він – жінка! Врубель написав першого «Демона» з Прахової! Демона і Мадонну! Боже…
– Виходить, Килина була дружиною професора? – абсолютно збентежилася Чуб, витріщаючись на круглооке і носате обличчя жінки між двома здвоєними колонами, сплетеними мармуровим «гордієвим вузлом», і безуспішно силкуючись «розрубати» цей вузол.
– Так, я була його дружиною! Шкода, недовго, – почувся зневажливий голос Катерини.
– Уві сні?
Дарина здивовано повернулась і побачила, що та стоїть, відокремлена від них червоним килимом із власної крові, солодко потягуючись, як величезна й задоволена кішка.
– А як ти гадаєш, – зловтішно проспівала вона, – чому цій дівці снилися мої сни?
– Ти? – вжахнулася Марійка. – Ти?!
– Я, – посміхнулася Катя, що вже не була Катею.
– Килина! Але це неможливо! Ти померла!
– Смерті немає, – гордовито мовила померла.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Київські відьми. Меч і Хрест» автора Кучерова В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ двадцять п’ятий, у якому Булгаков згадується недобрим словом“ на сторінці 12. Приємного читання.