Ввечері Борис Маркович приходить до моєї кімнати, каже, що треба поговорити. Попереджає, щоб я не дивувалася деяким запитанням — це ж звичайнісінький стандартний набір, психологічні тести, такі самі, як ті, що він проводив для мене в дитбудинку. Може, їх треба буде повторювати частіше, навіть щодня, бо його дуже стривожило те, що зі мною сталося вчора. Він мусить установити причину і зрозуміти, як мені допомогти, щоб таке не повторилося. Я не забула, що відповідати треба миттєво, не задумуючись?
Таки забула. Забула, чому потрапила до Бориса Марковича, про що він мене запитував у дитбудинку, що я йому відповідала. Як же я могла забути? А от про те, що він просив називати його татом, пам’ятаю, тільки чомусь досі не можу себе пересилити.
Борис Маркович навіщось ставить на стіл магнітофон, натискає на чорну клавішу. Бобіни починають крутитися.
— Отож, поїхали. Як тебе звати?
— Ірина. Ірис.
— Прізвище?
— Сніжницька.
— Де ти народилася — у місті чи в селі?
— У місті.
— В якому класі навчаєшся?
— У шостому.
— Як звати твоїх батьків?
— Борис Маркович і Ядвіга Михайлівна.
— Який твій улюблений предмет у школі?
— Література.
— Чи був у тебе колись собака?
— Ні, ніколи. Я не люблю собак.
— Чи ввижається тобі щось дивне?
— Так, іноді.
— Чи чуєш дивні голоси?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Енна. Дорога до себе» автора Гуменюк Н.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Надія Гуменюк Енна. Дорога до себе“ на сторінці 43. Приємного читання.
TextBook