TextBook – Шкода, – загоготала й, вирвавшись із хлопцевих обіймів, побігла.
Айдер метнувся за нею, але повільніше, вдаючи, що не в змозі її догнати.
– Еге-гей! – раптом голосно скрикнув – і небо відгукнулося до них пронизливою луною.
Мія зненацька зупинилася, трохи відхекалася й, розвернувшись, стрімголов кинулася назад, просто в обійми Айдера. Вона так захотіла його поцілувати й обійняти, що стримуватись більше не могла. Як той листок, що не вдержався, відірвався від дерева й полетів у вирву. Тільки тепер уже – з власної волі.
Так буває. Коли роками приборкувати свої пристрасті, вгамовувати й стишувати свої бажання, боятися виявити справжні емоції, приходить момент, коли спинитися ти не спроможний. Тоді шаленієш – або плачеш, кричиш, б’єш посуд, ідеш із дому, або пірнаєш у любов, кохаєш до нестями.
Мія ніколи не робила того, чого по-справжньому й найдужче хотіла.
Коли дитиною просилася «ходити на танці», дід заборонив: «Вчи добре мову й математику!»
Коли сказала, що хоче стати професійним фотографом, дід сказав: «Вивчишся на вчительку, а там дасться знати».
Коли старшою хотіла зачіску каре, баба Устя налякала своїм імовірним серцевим нападом.
Коли її однокласники збиралися на вечірку, вона боялася відпроситися в домашніх, відтак проплакувала ніч у подушку…
Коли хотіла з кимось зустрічатися – не зустрічалася.
Коли хотіла щось робити – не робила.
Коли хотіла… – переставала хотіти.
Навіть після смерті предків Мія не віддалася сповна тому, чого прагла, бо не вміла, не знала, а як це? В усьому сумнівалася, а найбільше – у собі. Не була впевнена ні у своїх можливостях, ні в силах.
«Думаю, доброю вчителькою я не стану», – сказала собі вже на першому курсі.
А далі тільки додавалися безперервні пошуки та вагання.
«Хіба я стану класним фотографом?»
«Хіба я навчуся класно співати?»
«Ні, все-таки фотографувати в мене краще виходить, ніж співати».
Все, до чого торкалася, Мія мала виконувати або добре, або ніяк. Отой «комплекс відмінниці», про який не здогадувалася, усмоктався в неї, як кліщ у шкіру бідолашної тварини, й муляв, лоскотав і свербів до нестямку. Де місце дівчини, що є її призначенням, яка справа її улюблена – вона досі не знала. Як і те, як це все відшукати, з чиєю допомогою до нього прийти. Тому вольності дозволяла хіба в думках, або ще на позір.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гордієві жінки» автора Куява Ж.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ ІІ Волелюбний сусіда“ на сторінці 24. Приємного читання.