TextBook «Правда не жалує, не щадить».
Ох, так і є!
«У брехні – затишніше…»
Очевидно.
Як же не хотілося Мії знати саме таку правду про Айдера…
– Міє, куди ж ти?! – хлопець догнав її, піймав, як дику лісову кішку.
Вона сховала лице в долонях. Нікого не хотіла бачити. Нічого не хотіла слухати.
Вже набажалася нівроку.
Вже наотримувала всього.
Дурепа!
А хто тебе просив мріяти?
Фантазувати хто тебе, скажи, просив?
Це в що таке взяла й повірила?!
Чого собі напланувала?!
«Ти тільки відвези мене, – заблагала подумки, – і відпусти, я все забуду…»
А він не відпускав. Тримав мускулястими руками й говорив.
Вона так заклинала мовчати.
А він говорив-говорив:
– Зрозумій, зрозумій, дівчинко, якби я розказав тобі про все, то все було б не так, усе було б не так, – повторив, – зрозумій. Якби я сказав, що я – той малий, з яким ти скакала в річку, ганяла у футбол, лазила по деревах, ти б до мене й до всієї цієї ситуації поставилася би по-іншому, розумієш?…
Вона не розуміла.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гордієві жінки» автора Куява Ж.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ ІІ Волелюбний сусіда“ на сторінці 28. Приємного читання.