Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

Анастасія стурбовано поглянула вбік Олексія.

– Це моя помічниця! – поквапився запевнити той, і Муся спалахнула від гордості.

Анастасія дістала з рукава крихітний білий носовичок і, час від часу прикладаючи його до очей, уривчасто провадила:

– …Два роки тому ми приїхали до Парижа, аби обвінчатися… Напередодні він подарував мені цей перстень… Митіньці тоді вже піврочку було… А на ранок він щез…

Олексій незрозуміло затряс головою:

– Стривайте! Хто щез? Хто куди і до кого приїхав?

Муся гнівно зиркнула на нього, мовляв, от дурні чоловіки – нічого не можуть зрозуміти, і переклала Крапці почуте:

– Її світлість каже про те, що у неї з паном послом Вільгельмом фон Айзеном був… було… кохання. Від якого у її світлості народилася дитина – хлопчик Митя. Роман… тобто кохання, мало завершитись законним шлюбом два роки тому в Парижі. Через цю урочисту подію вбитий… Ой, вибачте, тобто – пан посол подарував нареченій цей діамантовий перстень. А на ранок – виїхав у невідомому напрямку. Вірно?

Анастасія печально кивнула.

– Тепер зрозуміло. Продовжуйте, – сказав Олексій, повністю покладаючись на Мусю.

– …Шукала його… Але, самі розумієте… У моєму становищі… Я не хотіла скандалу… Дізналася, що згодом опинився в Києві… Уникав… Тепер дізнала-

ся з газет, що він у числі пасажирів… Це був шанс з’ясувати стосунки…

– Це зрозуміло? – запитала Муся в Олексія.

Той ствердно кивнув, Муся кивнула княжні, і та повела далі:

– …Так! Я заходила до нього увечері! Вимагала лише одного: аби він узаконив сина! Самі розумієте – моє становище в світі зобов’язує… Він… Він… – княжна схлипнула, знову прикрила обличчя руками і здушено вигукнула: – Він висловив сумнів щодо свого батьківства! Негідник!

Її прекрасні очі гнівно зблиснули.

– Тоді я кинула перстень йому в обличчя і пішла геть! Але я не вбивала…

Вона розридалася, повторюючи:

– Це так… так принизливо, так жахливо… Я цього не витримаю!

Муся співчутливо захитала головою, ледь не кидаючись обіймати нещасну.