Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

– Тобто?.. – закліпала очима Лізавета.

– Коли ви встромили йому ножа в спину, – вступив до розмови Олексій, – він уже мертвий був.

– І ви це помітили? – радісно звернулася до нього Муся.

– Звісно: кров довкола ножа не розтеклася!

Усі три жінки дивилися на них з острахом.

– Що тепер із нами буде? – запитала княжна.

– А тепер – ідіть собі, відпочивайте, розважайтесь, – сказав Олексій. – І попрошу про нашу розмову нікому не говорити. Ну і… – він поглянув на Мусю, – що там іще кажуть у таких випадках?..

– Вибачаються… – підказала та.

– Точно! – зрадів Крапка. – Отже, прийміть вибачення за тимчасові незручності.

Лизавета Павлівна важко підвелася зі стільця, посунула до дверей нетвердою ходою.

І була підхоплена під руки своїм вірним почтом, що не припиняв вити в коридорі.

Анастасія й Ольга вийшли слідом.

У них під ногами весело крутився звільнений Тобі…

Муся і Олексій залишилися самі.

– Те-е-ек-с… Цікавий у нас портрет пана посла вимальовується, – сказав Крапка, подумавши про те, що міг би додати до повної картини і свій штрих.

Але кому розповісти?

Кому вилити давній біль?

Невже цій «рибоньці», що дивиться на нього зневажливими очима?

Не дочекається!

…А якби, з ласки Крапчиної, дочекалася рибонька на відверту розмову, могла б почути таке.