Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

– Це знаряддя для слідчих дій! – обурилася Муся. – Усе за Шерлом!

– Он воно як… – промовив Олексій. – Ваш улюблений писайло доктор Шерл може вами пишатися!

– А Шерла попрошу не чіпати, вельмишановний! – спалахнула гнівом Муся. – Ви його мізинця не варті!

На тому і розійшлися.

Сперечатися з Мусею Крапка не бачив сенсу…

…Княжна Анастасія Вілінська непевним рухом з третьої спроби вставила пахітоску в довгий бамбуковий мундштук.

Олексій підніс сірник.

Княжна пихнула вишневим димом йому в обличчя і занурилась в читання поданого їй посвідчення.

Випустивши ще одне кубельце диму, повернула аркуш.

– Ваші повноваження мені зрозумілі, – сказала вона, – але за яким правом нас тут тримають? Попереджаю: це скандал!

Муся поглянула за перегородку: чи не бачать їх дві інші «заарештовані» за її наводкою нещасні пані в очікуванні на свою чергу, – і виклала на стіл перед очима княжни перстень.

Він яскраво зблиснув, ніби давно очікував на таку можливість – довести, хто тут головний.

– Ваш? – запитала Муся. – Здається, в перший вечір він привернув до себе неабияку увагу. Рідкісна річ…

А далі Муся уявила себе героїнею улюблених детективів свого кумира.

Вона знала, що за текстом улюблених романів так і мусить бути: чарівна жінка, що сиділа навпроти, відкинула пахітоску і затулила своє прекрасне обличчя руками.

«…Речовий доказ варто пред’являти несподівано, – пронеслись в її голові рядки кумира. – У кращому випадку фігурант відреагує миттєво, але якщо цього не сталося – зверніть увагу бодай на кінчики його вій».

Княжна нарешті відсторонила тонкі персти від лиця – кінчики її вій були вологими.

– Це так… принизливо… – прошепотіла пані Вілінська. – Це таємниця, про яку в світському товаристві не знає ніхто! Крім… – вона кивнула вбік перегородки, де сиділа її служниця Ольга, і додала з жахом: – Але я його не вбивала, присягаюся…

Муся підсіла ближче і поглянула на жінку співчутливими очима:

– Щоби ми змогли допомогти, вам доведеться поділитися цією таємницею з нами.