Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

– І що в тому незвичайного?

Муся, ледь стримуючи тремтіння, вирішила, що, сказавши «а», треба продовжувати, тяжко зітхнула, все ще думаючи про те, що втрачає лаври першого слідчого, і розповіла все як є:

– Справа в тім, що цей перстень увечері був на руці княжни Анастасії Вілінської!

Сказавши, зробила паузу, насолоджуючись зацікавленим і серйозним поглядом свого співбесідника – ох, як же довго вона мріяла про такий погляд бодай від одного поліцейського! А ті лише на татуся зиркали і до неї туркотіли: «Ваше-ство… Ваше-ство…» – і кивали, мов бовванчики китайські.

– Продовжуйте, будь ласка, – поквапив її Олексій.

І Муся повела далі:

– …А вночі він уже лежав у кишені вбитого. Але це ще не все! На персні, всередині обідка, чітко видно клеймо виробника. Дві переплетені літери…

Муся налила собі склянку води і повільно зробила кілька ковтків: нехай трохи помучиться, нехай розтягне її задоволення!

Але він – ох і пройдисвіт! – терпляче мовчав.

Ніби знав, що Мусі самій не терпиться похвалитися своєю спостережливістю.

І вона похвалилася:

– …літери ці – «С» і «Ш»!

– «Соломон Шток»… – в задумі мовив Олексій Крапка.

– Саме так. Я попросила Іполита Вікентійовича право на допит. Але про перстень – ані пари з вуст!

– Сподіваюсь, ви не кинули цей перстень на своє ліжко без нагляду? – уїдливо зауважив Олексій.

Муся почервоніла, згадавши, який безлад звикла залишати в місцях свого перебування.

– Звісно, ні! Він у мене в саквояжі! – образилась вона.

– Еге, – засміявся Крапка. – Я туди, вибачте, зазирнув, перебуваючи під вашим арештом. У ньому чорт ногу зламає!

– Чорт не зламає! Хіба що ви зламали свій цікавий ніс!

– Майже, – згодився Крапка. – А що там у вас? Якийсь набір юного маніяка: обценьки, скальпелі, пензлики, склянки…