Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

– Броненосець «Потьомкін»!!! – і в захваті від співзвуччя слів шепнув оператору: – До речі, непогана назва для фільми…

– Самовар!!! – нарешті вигукнув, втративши терпець і акторські можливості, купець.

Усі заплескали в долоні, зарухались, виштовхуючи в коло нового «крокодила».

Гра продовжилась.

Власне, як і допит у кают-кампанії…

– Святий істинний хрест! – казала в той час Ольга, с острахом позираючи вбік перегородки, де Лизавета Павлівна відпоювала водою зомлілу княжну. – Я ні в чому не винна, присягаюся, панове-добродії! Він сам прийшов!

– Хто? – не зрозумів Крапка.

– Вільгельм фон Айзен! – пояснила Муся, ледь стримуючись, аби не додати: «Тупа ви головешка!»

Але стрималась.

– День – з пані, два – зі мною… – продовжувала, схлипуючи, Ольга. – Я йому: мовляв, що ж ви це, ваше світлосте, робите? Що я пані скажу? А він – мовляв, та ти гарніша за будь-яку пані! Розпусник! Гроші обіцяв… Великі гроші. Мовляв, сама заживеш як пані.

«Це ж треба! Загадкова жіноча душа…» – знову промайнуло в голові Олексія.

Скосив очі на Мусю. Та слухала незворушно.

– Ну і не встояла я… – зашморгала носом служниця, – спокусилася… Нечистий поплутав, прости Господи! А вчора як побачила, що пані моя від нього вся в сльозах повернулась, дай, думаю, і я піду, в його очі безсоромні погляну. Та свої гроші стребую. Сказала пані, що я з Тобі палубою погуляю, а сама – до нього.

– Тобі – це хто? – втрутився Крапка.

– Песик! – вигукнула Муся, в черговий раз дивуючись його недолугості.

Песик одразу застрибав біля її ніг, ніби зрозумів, що згадали і його.

Ольга заридала.

Гра продовжилась.

Власне, як і допит у кают-кампанії…

– Святий істинний хрест! – казала в той час Ольга, с острахом позираючи вбік перегородки, де Лизавета Павлівна відпоювала водою зомлілу княжну. – Я ні в чому не винна, присягаюся, панове-добродії! Він сам прийшов!