Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

– Знімай, знімай! – шепотів режисер. – Зараз ця морда – в самий раз!

– Соломон! Соломошо! – басом волала мадам Шток.

– Соломошо, дай червінця! – вторив за нею схарапуджений папуга.

Мадам Шток рвалася до перил, звісилась – і відкинулася назад, на руки панства.

– О! О! Соломошо, на кого ж ти нас покинув? – волала мадам Шток і, обернувшись до сина, зауважила: – А краватку нову нап’яв…

Іполит із капітаном за допомогою матросів нарешті змогли відтіснити публіку від перил.

Пані повели мадам Шток. Аби вона не бачила, як її нещасного чоловіка витягатимуть з води.

Помітивши в натовпі Мусю, Іполит поважно кивнув їй: нарешті у нього в руках була справжня справа!

Петро Шнур, що метушився серед матросів, майже впритул підійшов до Мусі, втягнув ніздрями запах її волосся.

Посміхнувся і зник серед юрми.

Обід, який накрили в салоні, вже не був таким безхмарним, як сніданок.

Публіка тихо працювала ложками і виделками, пошепки обговорюючи несподівану біду.

Але ж голод не тітка, всі чемно сиділи і жували. Усе ж таки і апетит не «в Києві дядько».

Нагуляли.

Муся, котра прийшла раніше за Олексія, сіла за столик, вдихаючи шалений аромат густого червоного борщу, в якому білосніжною хмарою висіла, не розтікаючись, сметана.

Тільки серветку на колінах розіклала, як до неї підсів Іполит Вікентійович.

Муся зніяковіла: а що як зараз і Крапка підійде, що Іполиту пояснювати?

Але, вирішила, нехай буде як буде, усе одно назад дороги немає – лише через вдале розслідування.

А для цього їй і цей, і той знадобляться.

– Такі ось справи, Мар’є Матвєвно… – ніби продовжуючи розмову, збуджено почав говорити слідчий. – Оце так-так… Ваші передбачення, як завжди, слушними виявилися. Красно дякую. Поведінка у цих пані, котрих ви мені порекомендували, дійсно неадекватна… – і потер шишку, що йому на чолі Лізавета Павлівна кулачком своїм семипудовим закарбувала. – Я їх у каюті зачинив. Нехай поміркують. Так би мовити – психологічна атака…