Розділ «ЯР Роман»

— Це ви мені й скажіть!

Афіноґен здивувався:

— Разве она у нас?

У кімнаті начальника поліції яскраво горіла велика бензинова лампа, і Максим дививсь Афіноґенові в обличчя.

— Мені сказали, що вона тут.

Господар кабінету викликав із коридору чергового, і поки той стояв у рамі дверей, звірився в Максима:

— Как её фамилия?

— Наталя Ґжибовська.

— Есть у нас такая? — повернув голову до чергового Афіноґен.

— Да кажется, есть... — начебто відповів поліцай.

А коли він вийшов у коридор, начальник сказав Максимові:

— Погуляйте, пан директор, я щас... — і теж вийшов слідом за своїм підлеглим.

Максим примостився на краєчку стільця й став нетерпляче м'яти шайку. Він просидів у кабінеті начальника ярівської поліції добру годину, поки все з'ясувалось...

Учора з обіду на мосту разом із якимось німцем з комендатури чергував Онисим Лук'янчук. До їхніх обов'язків належало перевіряти документи всіх, хто йде мостом на станцію чи зі станції. Міст отой не являв собою жодного стратегічного об'єкта, бо через річечку навіть улітку можна було перейти, не замочивши холошів. Узимку ж усі ходили навпрошки через кригу: кому кудою ближче. Однак служба є службою, і вартові перевіряли документи кожного дорослого, який ступав на міст. Онисим розгортав пашпорти й починав урочисто читати по складах і тільки по цьому казав німцеві:

— Гут, пан, — і той махав перехожому рукою:

— Шнелєр, — тобто, йди к лихій годині.

Мороз почався такий, що він і рук не витягав з кишень, перевісивши автомат за спину й притоптуючи ногами по дощаному настилу. На школярів, які йшли з першої зміни або й поспішали на другу, вони не звертали уваги.

Наталя Орестівна теж квапилася. На пристанційному белебні вона геть закоцюбла, чекаючи київського поїзда. Мала приїхати мати, але не приїхала, і Наталя бігла чимдуж додому бодай відігрітися. Мостом вона майже ніколи не ходила, та й Онисим Лук'янчук молоду вчительку не знав. Перепинивши її, він зажадав документи.

Наталя дістала з сумочки свій ще радянський пашпорт і простягла йому. Поліцай почав урочисто читати вголос:

— Ґжи-бов-ская... На-та-ля... О-ре-сто...