— Мінами!
— Чую! — відповів Кривий. — Там один взвод?
— Один.
— Як тримаються?
— Та як...
— Послати туди ще кулемет з двома хлопцями.
— Єсть!
Партизан побіг виконувати завдання, а Кривий, знявши автомат із шиї й піднісши його над головою, дав три коротких черги.
З приміщень комендатури й поліції повискакували люди, але Кривий заспокоїв їх:
— Усе нормально!
Хвилини за три з-від станції почувсь один, тоді другий, третій і четвертий вибух.
Партизани повискакували знову.
— Нестеровський! — гукнув Кривий.
— Я!
— Біжи до млина! Хай кінчають!
— Багатій!
— Я!
— На цукровий завод! Скажи, хай і вони кінчають.
— Єсть!
Підійшов партизан у шкуратянці, переперезаній однією портупеєю, — командир першої роти Головко.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Яр» автора Білик І.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯР Роман“ на сторінці 425. Приємного читання.