Розділ «ЯР Роман»

Я відповів:

— Сьогодні вже вдруге зустрічаюся з цим великим завойовником. — Я показав на наклейку, де було зображено Бонапарта в традиційній позі.

— До речі, — скосував на мене лейтенант. —. Якої ви думки про того, першого?

— З яким порівнюють фюрера?

— Так, про той гороскоп.

— Я вже вам казав, пане лейтенант. А ви якої думки про нього?

Лейтенант поставив пляшку на місце, у шафу, і здалека поглянув на мене:

— Я вже теж вам казав. Під час нашої першої з вами зустрічі. Власне, другої: в мене вдома.

— Ви просто випробовували мене тоді.

— Ні, — заперечив Газе. — Не випробовував. Просто, інколи хочеться вилити перед кимось душу.

— Ви й досі дотримуєтеся думки, що Гітлер провадить неправильну національну політику? — спитав я й знову пошкодував за свій довгий язик. Але Газе відповів на диво дружелюбно:

— І досі. І що не день, то моя впевненість міцніє. Оті паралелі з Наполеоном здаються мені дуже ймовірними.

— Пане лейтенанте, — сказав я. — Ви й цю розмову колись використаєте проти мене ж?

Газе всміхнувся якось сумно й ніби знехотя:

— Не треба бути таким злопам'ятним, підпоручнику. Як ви гадаєте, хто міг додуматися до такого?

Він говорив про гороскоп, і тут я не втримавсь:

— Принаймні, не пані Ганна Базилевич.

Німцеві повіки ледь відчутно здригнулися:

— Це вона вам сказала?

— Я в цьому переконаний, — проказав я, цупко вп'явшись у німця очима.