Розділ «ЯР Роман»

— Позавчора.

— Ви були вдома?

— Так.

Газе до того швидко ставив запитання, що я ледве встигав конструювати відповіді.

— Хто був з вами при цьому?

— Моя дружина та дружина її брата.

— І вони чули про все це?

— Вони вийшли.

— І фрау Ганна сказала вам, щоб ви принесли це мені?

— Я приніс його не вам, а панові комендантові.

Я збився й зблід. Газе явно силкувався заплутати мене своїми запитаннями, і так відповідати не належало. Газе повторив майже те саме, і цим геть виказав себе:

— Вона сказала вам принести цей папірець сюди?

— Вона нічого подібного не казала.

— Ви зробили це з власної ініціативи?

— Я подумав, що це повинно зацікавити військове командування. Адже на малоосвічених людей цей гороскоп може справити найнебажаніше враження.

— А ви не думаєте, що ми подякуємо фрау Ганні за поширення подібних ворожих прокламацій?

— Я думав насамперед про користь для німецького командування.

— Вона ж була вашою коханкою.

Я знову розгубивсь, але швидко опанував себе.

— Наскільки мені відомі закони юриспруденції, пане лейтенанте, люди, які були чи є в близьких або кревних стосунках, мають право виступати свідками звинувачення.