Німці посилено готувалися до великих операцій. Битва в районі Курська мусила стати реваншем за поразку на Волзі й остаточно переважити терези ратної фортуни на користь визволителів Європи від більшовицької холери.
Але дуже частими стали авіаційні наскоки противника, до того ж його бомби надто точно лягали в ціль: руйнували мости на залізницях, якими йшла техніка й боєзапаси на плацдарм майбутнього наступу, влучали в спеціальні ешелони, які гуркотіли на північний схід за суворо таємним розкладом. Тут, безперечно, діяли зрадники-партизани й інші підпільні бандити, які вивідували й передавали секретні дані на той бік фронту — більшовикам. Тому ставка німецького командування віддала наказ повести ще рішучішу боротьбу зі зрадниками на всій окупованій території.
Лейтенант Газе викликав до себе Афіноґена Горобцова та Максима Нетребу й заявив одверто:
— Зрадник, мої панове, серед вас.
Начальник української поліції ніяково запереступав з ноги на ногу (лейтенант так і не запросив їх сісти) і спитав:
— Так-таки среди нас, господин лейтенант? Среди нас двоих?
Німець подивився йому просто у вічі й проказав:
— Розклад військових ешелонів, пане поручнику, відомий тільки українській поліції.
Афіноґен ухопився за видимий козир і заперечив:
— Как это только украинской? А разве немцы не знают его?
Газе презирливо підібгав губи:
— Ви думаєте, зрадника належить шукати серед нас? Ви несерйозна людина, пане поручнику. Просто несерйозна.
Афіноґен пошкодував за свою нерозважливість, але слово вже було кинуто й відступати не мав куди. Він по якійсь хвилі надзвичайно ґречним тоном звірився:
— А не могло получиться, что изменник не... — Він мало знову не сказав «не серед нас», але отямився й виправив себе на ходу: — Что изменник где-то в другом месте, а не в нашем районе?
Німець роздратовано ляснув долонею по столі:
— Коли б кожен міркував так, як ви, то зрадникам би велося дуже вільно!
Він устав і підійшов до Афіноґена майже впритул:
— Ви не бачите далі свого носа. Найбільше бомбових наскоків трапляється від нашої станції на схід. Це вам відомо?
Афіноґен похилив голову. Газе підійшов до Максима і спитав:
— А вам, пане підпоручнику?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Яр» автора Білик І.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯР Роман“ на сторінці 395. Приємного читання.