— Я... Мене реабілітували. Та й посадили нізащо.
— А його?
— Він одказався од свого комсомольського білета.
— Коли?
— У тридцять третьому. Тоді в його баба з дідом померли, а ше двоє чи троє... малих братів... Тоді він і ляпнув мені на стіл своїм білетом. А ти кажеш...
— Він тіки ярохветиться. Я за його ручаюся.
— Не на свою голову?
— Не бійтеся, дядьку Йовхиме.
Той знову засовався й проказав трохи примирливіше:
— Дивись. Він за мене знає?
— Нє-е.
— А якшо знає?
— Ніт не знає!
Дивись.
— Та веж.
— Дивися, — втретє сказав дядько Йовхим. — А як твоя сестричка?
— Та як: Сестра брата не продасть.
— Краще малого присилай, — порадив господар.
— А якшо тітка Дунька?..
Цього разу заспокоював дядько Йовхим:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Яр» автора Білик І.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯР Роман“ на сторінці 389. Приємного читання.