TextBook Обережно постукавши в шибу, Антін зайшов у відчинені двері й розглянувся. У хаті було темно. Але на лаві вгадувалася світла Йовхимова сорочка.
— Драстуйте.
— Здоров, — озвався з лави тремкий тенорець.
— Ви шо, самі в хаті? — на всяк випадок поспитав Антін.
Господар заспокоїв прибульця:
— Пішла на собраніє.
— А-а...
Антін Ягола зітхнув і підсів на лаву до дядька Йовхима.
— Я думав, ти прийдеш пізніше, — сказав той.
— Еге... Осісьо нате.
— Шо то таке?
— Та розписаніє ж.
— A-а, поклади сюди-го.
— Нове розписаніє.
— У його взяв?
— У його.
Дядько Йовхим замовк, і в кімнаті повисла тиша.
— Сам на станції робиш, і не можеш без його? — сказав він.
— Повідіму ж нє. Воєнні шалони.
— Знаю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Яр» автора Білик І.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯР Роман“ на сторінці 387. Приємного читання.