Розділ «ЯР Роман»

— Теперки на кожному кілометрі по двоє німців стереже. І ще поліцаї.

— Знаю.

— Повідіму, прийдеться трохи пождать. Гадські рейки: тільки до її торкнешся — аж співає, аж дзвенить!

— Треба пузом лягать на рейку, тоді не так, порадив господар.

— Серімно чуть.

Йовхим засовався в темряві й проказав:

— Може виказать.

— Хто?

— Зятьок твій.

— Так вас же в тридцять сідмому разом...

— Мене відпустили. А він, кажуть, сам утік. Звідтіль комуністами не вертаються. Він же злигався з тим... Поповичем. Націоналіст?

Антін засміявся:

— Кам-па-зітор!

— Шо-шо?

— Кампазітор він, а не націоналіст. Це дід Єсохвад слово таке придумав.

— Дід Єсохвад... — повторив замислено господар.

Антін повів думку далі:

— Якби хотів, то вже б давно виказав.

— Звідтіля, де ми з ним були, комуністами не вертаються, — повторив уже раз казане дядько Йовхим.

— А ви ж... вернулися.