— Якім, гэта справді так?
Яким кивнув головою:
— Справді.
— К чэму тута літвіны? Літвіны — гэта літовцы!
Кастусь іще трохи побурчав, але пір'я більше не настовбурчував, натомість видобув з торби сухаря, відламав половину й заходився розмочувати.
Я спитав у Якима, коли ми повилизували свої мисочки:
— Що б ти зробив, коли б став енкаведистом і помітив, що в'язні зникли з Чортової воронки?
Яким відповів:
— Я ніколи не буду енкаведистом.
— Ну хай це буде така гра...
— Як гра, воно теж недолуге.
Кастуся Матусевича також зацікавила розмова, він задав Якимові те саме запитання, але без моєї недолугої передумови:
— Як бы вчыніу Цыплёначэк, калі б даведауся, што мы не папалі в Чортавай варонке, а вцяклі?
Яким відповів цілком серйозно:
— Він вирішить, що ми попадали в Чортову воронку. Якби ми з вами думали інакше, ми не були б тут.
— А калі яны ведаюць сэкрэт Чортавай варонкі?
Яким подивився на нього лукавим оком і сказав:
— Тоді Ципльоночок ніде нашим слідом...
Кастусь його перебив:
— І дабяжьщь аж да вярховьеу Калымы?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Яр» автора Білик І.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯР Роман“ на сторінці 375. Приємного читання.