Розділ «ЯР Роман»

— Да не знаю я. Нет, там, говорят, заминировано.

Афіноґен устав і швиденько натяг кожушанку.

— Пойду посмотрю сам.

Та вдруге ввійшов Костюк і повідомив:

— Пана шефа кличе комендант.

Афіноґен застебнувся, і вони обоє вийшли.

Цього разу начальник барився не так довго. Він аж пашів од люті.

— Полюбуйтесь!

І поклав переді мною пожолоблений аркуш паперу. Я взявся невидющими очима читати текст, але рядки розпливалися, і коли б не знав кожного слова напам'ять, то не міг би тепер сказати, про що там ідеться.

— Ну, вы видели такое! — бідкався начальник поліції. — Вчера так радовались за того Кривого, а сегодня...

Він узяв прокламацію й заходився майже без російського акцепту читати вголос, сам себе накручуючи:

«До всіх українців!

Ще не вмерла Україна, хоч як намагалися вмертвити її — колись російсько-більшовицькі колонізатори, а тепер нові окупанти Гітлера! Україна тільки поранена, але вона жива на злість ворогам своїм.

Сьогодні, в день великої річниці — в день, коли 1918 року Центральна Рада проголосила наш народ вільним і незалежним, — ми закликаємо вас:

Українці! Боріться з катами Гітлера! Вступайте до лав Української Повстанської Армії!

Хай земля горить під ногами всіх і всіляких окупантів!

Хай живе незалежна й соборна Україна!

Смерть поневолювачам!

23 січня 1943 р.

Організіція Українських Націоналістів (ОУН)».