— Сорок сім листівок.
— Чому саме сорок сім?
— Більше, каже, не було паперу.
Щось пригадавши, Олег поспитав:
— Пам'ятаєш, на чому погорів Степан Базарний?
— Пам'ятаю.
— Отож гляди, щоб у рукавицях.
— То все ясно.
— Нам і тоді все було ясно. Графік чергувань не змінився?
— Графіки складаю я сам.
— Тебе ніхто не бачив, як ти сюди йшов?
Максим посміхнувся:
— Боїтесь, Олегу?
— А ти ні?
Хлопець поважив свої відчуття й майже впевнено відповів:
— Чомусь ні.
— То дурний знак, Нетреба, — по довгій хвилині обізвався Попович.
— А ви стаєте забобонний.
Олег підсунув йому свої сигарети:
— Закурюй.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Яр» автора Білик І.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯР Роман“ на сторінці 252. Приємного читання.