Розділ «ЯР Роман»

— Як же його зробити, Нетреба, щоб Афіноґен поставив тебе на добру посаду?

— Ви про зарплату?

— Ні, не про зарплату...

— Тоді хай вам, Олегу, голова не болить. Я з Афіноґеном і сам зумію домовитись. Згадайте наші з ним стосунки. Мені це буде неважко прокрутити.

Олег пожвавився:

— Авжеж, я й не подумав. Останнім часом голова не те що болить — іде обертом. То з Богом уперед! — посміхнувся він.

Я встав, але перед очима мені майнула камера в підвалах і ті люди, яких викликали за абеткою: Андрійченко, Артюх, Бабій...

— Слухайте, Олегу, а того Бабія... теж?

— Здається, — невпевнено відповів він.

— А це не... родич Люди Бабій?

Олег пильно подивився на мене й проказав:

— Однофамілець.

Ми обидва зараз думали про Марію, хоч і не згадували її ймення, і Олег Попович не знати нащо заходився пояснювати:

— Я сьогодні бачив Люду... Випадково. То не її родич, вона б сказала.

І ніяково похилив голову. Мені теж стало незручно, і я швидко вийшов. Треба було йти до Афіноґена. Не знаю, що хотів од мене він, але я мав до начальника української поліції містечка Яра конкретну справу, і не щось інше, а саме це привело мене сюди.

Афіноґен був, як завше, підкреслено привітний, сьогодні навіть довше, ніж звично, тряс мені руку, допитувався про здоров'я батька та матері, згадав і сестру.

— Очень, оч-чень хорошо, здоровье — это все. Когда есть здоровье, человек может сделать все, что захочет. Ну, а вы же как? Вчера вам немного м-м... Извиняйте, Максим Архипович, они же не знали, кто вы и что вы...

Він був нижчий за мене й заглядав мені в вічі знизу, щиро всміхаючись. Але я бачив, що не тільки моє здоров'я цікавить його, тим паче здоров'я моїх кревних, і старанно підтримував нікчемну розмову про погоду, про се й про те. Я мав до нього конкретну справу, але ота його поведінка пантеличила, і не хотілося говорити нічого. Він почав здалеку, промацуючи мене очима.

— Я скажу, чтобы вам дали йоду из нашей аптечки, Максим Архипович. Теперь такого пустяка нигде не достать.

Він кивав на мою розсаджену губу, яка взялася шкуринкою. Я заспокоїв його: