Розділ «ЯР Роман»

— То ви хочете, щоб і я... по самі вуха? — розсердивсь я. — Не вийде. Годі з мене. Я нейтральний. Ні за кого, пі проти кого.

Олег Попович палко заперечив:

— Нейтральних у цій війні нема. Увесь світ воює!

Я вигукнув:

— А я плював на світ. Мені вже годі. Отак: нейтральний, та й більш нічого. Я доведу, що нейтральні в цій війні будуть. Нехай гризеться, хто з ким хоче, а я...

— Ти оженишся і сховаєш голову своїй Оленці під поділ?

Пані Ганна нестямно вигукнула:

— Олегу!!! Добирайте слова!

Вона, сама того не помітивши, перейшла з ним на ви.

Олег буркнув:

— Добре, я добиратиму. Але ж у нього дуже твердий лоб. Ніякі докази...

— А тут примусом нічого не вдієш, — Ганна, вже говорила спокійно, але твердо, і знову перейшла на ти: — Дай людині спокій. Ти ж не партійний секретар.

Олег запалив нову сигарету й жадібно смокнув слабенького диму. Тоді сказав Ганні:

— Слухай, тебе ж перекопувати не треба. Зроби ти добре діло!

— Наскільки мені известно... відомо, жінок до поліції не беруть.

Голос у неї був насторожений і в'їдливий, однак Олег Попович не звертав уваги.

— Зате поліцаї беруть жінок.

— Що-о?

— Те, що чула! — відтяв Олег і раптом перейшов на благання: — Зроби таку жертву! Так в усі епохи робили справжні революціонерки.

Я знав так само, як, певно, і Ганна Базилевич, на віщо натякав Олег.