Розділ «ЯР Роман»

Він устав, закусив сигарету й пригладив обома долонями лисину. Тоді подивився на пані Гайну й знову на мене:

— Нам потрібна там своя людина.

— Вам мало Афіноґена? — посміхнувся я.

— Потрібна довірена людина, — уточнив Олег. — Ми почнемо діяти. Незабаром буде сигнал.

Пані Ганна не витримала:

— По-моєму, Олегу, ти вимагаєш од нього більшого, ніж він здатний зробити.

— Хто почне діяти й до чого буде сигнал? — пропустив я її слова повз вуха. Вони трохи образили мене. — Я нічого не розумію.

— У нас створюється загін УПА. Отже...

— УПА? Що таке УПА?

— Українська Повстанська Армія. Отже, коли німці зайдуть надто далеко в Азію, ми вдаримо з тилу й проголосимо себе вільними.

— Вільними від комуністів? — уставив я.

— Стара хохма з підручників. Справжня демократія передбачає свободу всіх партій.

Я насмішкувато ростяг вуста:

— І ви думаєте, німці дадуть вам гратись у повстання?

— Ми покличемо на підмогу англійців та американців.

Ганна Базилевич устряла й собі:

— Де ж вони, ті англійці та американці?

— У Середземному морі! — Олег почав дратуватися. — Ми перейшли до теорії про можливих союзників. А в нас цілком конкретне завдання. — Він знову звернувся тільки до мене. — Чуєш, Нетреба, вступи в поліцію!

— Діяти проти Афіноґена? А як же він сам на це подивиться?

— Афіноґен — людина пропаща. По самі вуха загруз.