— А може, поліція саме від безнадійно! любови й утекла!
— Це мене вже не каса... не стосується.
Я давно не бачив пані Гайну, вона здавалася якоюсь не такою, і тільки коли сама себе поправила, нарешті впізнав її. На душі стало легко й вільно, і я остаточно струсив із себе скутість.
Пані Ганна спитала:
— Про що ви тут без мене?..
Олег одповів:
— Та про того ж, про кривого вчителя.
— Значить, міф став дійсністю?
— А мабуть...
Він дістав із шухляди нову пачку сигарет і запропонував:
— Хто хоче німецьких.
Усі запалили, і Олег несподівано сказав мені:
— Вступай до поліції.
Я з нестямки аж витріщився на нього:
— Що ви кажете?
— А те, що чув!
Я перепитав:
— Мені — до поліції? З якої це радости?
Олег тихо проказав:
— Якби були підстави радіти, я б тобі запропонував щось краще. Напевно краще.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Яр» автора Білик І.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯР Роман“ на сторінці 173. Приємного читання.