Розділ «Частина 3»

— А як же теракти?

— Тут досі не все зрозуміло. Проблема в тому, що вашому синові завадили та, як наслідок, ми отримали неповний лист і не знаємо всього, що хотів передати Даймонд. Говорити про це з Пейтоном марно. Він не вірить у Даймонда… тобто у Даймонда в голові вашого сина. Та припускаю, що Матео Кампо не без причини надіслав другий мейл особисто Норвуду. Напевно, поінформований про особливості запланованих терактів, він мав намір дописати щось таке, що підвело би Норвуда під одну із закладених бомб. Тобто спочатку він помстився Медрану та Льйоренте, а потім узявся за Норвуда, проте викрадачі вашого сина йому перешкодили.

Я повільно кивнув:

— Йому й так майже вдалося.

— Не знаю, як сталося насправді, та для мене це найбільш реалістичне пояснення, — Ліза кілька секунд супилася, а потім кисло всміхнулась: — Хай там як, ми повинні дякувати вашому Тео.

Я так само тоскно посміхнувся у відповідь:

— Навряд чи від нього багато залежало.

— Тоді я мушу подякувати вам — за те, що погодилися пройти через це.

Я хотів сказати, що моє «пройти» ще не закінчилось, але передумав. Навряд чи Ліза спроможна допомогти. Вона покрутила пальцями порожню чарку.

— Як думаєте, звідки Даймонд міг знати про камери довкола будинку?

Я хмикнув:

— Після всього, що відбулося, мене це якось не дивує.

— Може, й так.

Ми довго мовчали. Сонце сповзало до заходу, промені прослизали під дах веранди та сліпили. Тео робив вигляд наче не помічає нас.

— Що тепер буде з нами? — зрештою запитав я.

Ліза збагнула, що я маю на увазі. Ми обоє чудово розуміли, що безглуздо очікувати на нові передбачення від Матео Кампо.

— Вас ніхто не виганяє, — вона мружилась, шкіра довкола очей збиралася в зморшки, а кришталики здавалися відполірованими бурштиновими кульками. — Поки можете жити в цьому будинку. А далі… хочете — повертайтесь до України, хочете — залишайтесь у нас. У вас же є ґрін-карта. Отримайте американські права водія, підшукайте роботу. З вашими здібностями та знанням мови за кілька років ви без проблем отримаєте громадянство. Ви ж працювали у Zoom Support? Можу поклопотатися, щоб вас узяли в головний офіс компанії в Індіанаполісі.

— Дякую. Поки не потрібно. Я ще мушу все обміркувати.

Ліза підвелася.

— Упродовж найближчих двох-трьох місяців вас ніхто не чіпатиме. Відпочивайте. Вважайте це компенсацією за всі незручності, — спускаючись із веранди, вона обернулася: — До речі, доктор Далтон просив переказати: якщо раптом ви передума…