Розділ «Частина 3»

Жінка видавалася стомленою. Споглядала мене, не проникаючи поглядом. Так дивляться на скло, тобто на власне відображення у склі, а не на те, що сховане за шибкою.

— Вітаю, — сказав я. Було все ще спекотно, тож я поцікавився: — Хочете випити? — маючи на увазі лимонад чи кока-колу.

— У барі щось є? — примружилася Ліза.

— Якесь вино та пляшка текіли.

— Давайте текілу.

Повернувшись на веранду з високою чаркою й шматочком лимона, я застав Лізу в моєму шезлонгу. Закинувши ногу на ногу, вона спостерігала за Теодором. Хлопчак бачив, що Ліза приїхала, та, я не сумнівався, пам’ятав її, проте привітатися не прибіг.

Я поставив чарку на дерев’яний столик поруч із романом Кінга. Ліза взяла її, одним махом перехилила, потому повідомила:

— Я щойно з лікарні. Ми взяли під арешт і допитали Пейтона Норвуда.

— Він уцілів?! — витріщився я.

— Так. Нам дуже пощастило. Він поспішав і натиснув на спусковий гачок, не до кінця заштовхавши ствол до рота. Куля вибила чотири передні зуби, розтрощила шматок верхньої щелепи та повністю, під кістку, зрізала ніс, через що рана виглядала так, наче Норвуду знесло півголови. Насправді жодна з отриманих травм не виявилася смертельною. Норвуд лише трохи втратив крові. Більше того, і зуби, і носа йому відновлять, тому, скажімо так, місяців за шість він буде як новенький.

— Повірити не можу! — я нетерпляче облизав губу. — Що він розповів?

— Зізнався, що був щуром, тобто впродовж останніх п’яти років зливав інформацію про діяльність ФБР кільком наркокартелям на півночі Мексики. Один із кузенів Норвуда з 2003-го до 2008-ого був одружений із уродженкою Техасу Кортні Білукіді, яка 2002-го зустрічалася з Бенхаміном Арельяно Феліксом, тогочасним ватажком Тіхуанського картелю. 2002-го, коли Бенхаміна Фелікса арештували, Кортні повернулася до США, та після одруження не розривала зв’язків із картелем, що дало змогу мексиканцям вийти на Пейтона Норвуда. За словами Норвуда, його залякували й тільки згодом запропонували відсоток від трафіка, та я думаю, що це брехня. Більш імовірно, що Пейтон від початку спокусився на легкі гроші. Встановили, що йому належить будинок на березі Атлантичного океану на схід від Сан-Хуану, Пуерто-Рико, вартістю два з половиною мільйони доларів, а також дев’ять рахунків у панамських, мексиканських і пуерториканських банках на загальну суму більше ніж шістдесят мільйонів доларів. Він також виготовив пуерториканський паспорт на ім’я Тремейна Якобса[87].

Поступово все ставало зрозумілим, хоча в ту мить хвилювало мене зовсім інше:

— Як ви могли цього всього не знати?!

Ліза здвигнула акуратно підведеними бровами:

— Низка збігів. Кортні Білукіді зустрічалася з Бенхаміном Феліксом менше ніж місяць. Наші мексиканські колеги мали цю інформацію, та не вважали її важливою й не передали нам, тож повернення Кортні до Техасу пройшло непоміченим. До вчорашнього дня ми не підозрювали, ким була Білукіді до одруження. Пейтон Норвуд улаштувався на роботу до ФБР у січні 2003-го, за три місяці до знайомства його кузена з майбутньою дружиною, а тому під час проведення перевірки перед прийняттям на роботу нічого виявлено не було. Стосовно його будинку та рахунків… — Ліза Торнтон трохи роздратовано знизала плечима. — Дія Конституції США на території Пуерто-Рико обмежена. У пуерториканців власні правоохоронні органи, й нашою юрисдикцією вони не охоплені. Упродовж дванадцяти років Пейтон Норвуд більше ніж десять разів літав до Пуерто-Рико, проте ніхто його ні в чому не запідозрив. ЦРУ легко дізналося б про рахунки Норвуда, але Норвуд ніколи не цікавив їх.

— Як Норвуд пов’язаний із Даймондом?

— Це найцікавіше. Коли 2009-го Пейтон Норвуд очолив відділ протидії наркотрафіку через мексиканський кордон, Матео Кампо вже два роки був інформатором. Пейтон знав про нього і якийсь час намагався діяти так, щоб не викликати підозри. Звісно, довго так конспіруватися не вдавалося, й десь наприкінці 2010-го Кампо збагнув, що хтось із Бюро прикриває й убезпечує найбільші поставки наркотиків. За словами Норвуда, Кампо вирахував його в червні 2011-го. Того літа Пейтону доводилося кілька разів особисто видаляти надіслані Даймондом мейли. Спочатку Кампо не мав наміру доносити на Норвуда — мексиканцю було начхати на те, що коїться всередині ФБР. Проблеми почалися, коли Матео Кампо збагнув, що Норвуд докладає максимум зусиль для перетворення Сіналоа на картель номер один у Мексиці. Ідея була проста: випхати на перший план Сіналоа, а Тіхуану вивести в тінь. Бійці останнього мусили зачаїтися, щоби згодом, коли їх не сприйматимуть усерйоз, протягнути через кордон кілька грандіозних — найбільших за всю історію — партій кокаїну. Партія, перехоплена в бухті біля Сан-Хуан-де-ла-Коста, — це перша з таких. Коли Кампо усвідомив, що Норвуд допомагає картелю, який занапастив двох його братів, він вирішив виказати агента. Якось Норвуд дізнався про це й, запанікувавши, зіграв на випередження: злив Даймонда його соратникам. У Тіхуані не стали з’ясовувати, на кого конкретно доносив Матео Кампо, й через два дні Дієго Медран і Альваро Льйоренте відрізали йому голову.

— Отже, Кампо таки мстився.

— Так.