Розділ «Частина 3»

— Станьте спиною до стола, — попросив він, — і не обертайтеся. Стійте так, щоб я не бачив ваших очей, домовились?

— Навіщо?

— Зараз дізнаєтесь, — він повернувся до робочого стола.

Через секунду я почув звук увімкнення комп’ютера.

— Відверніться і… е-е… зачекайте хвилинку, мушу дещо налаштувати… — клацання клавіатури, — так… отак… чудово, — Далтон прокашлявся: — А тепер, пане Белінськи… е… Мироне, гляньте на одну з фотографій перед вами. Виберіть одну будь-яку, сфокусуйте на ній погляд, але не повертайте голову, щоб я зі свого місця не міг здогадатися, на який знімок ви дивитеся. Готові?

Хоч це здавалося дурнуватим розіграшем, я погодився:

— Так.

— Тоді починаємо.

Стоячи перед кріслом спиною до вікон, спершу глянув на Кеті Перрі, та відразу потому перескочив на Юпітера.

У в’язкій, ледь розбавленій тихим гудінням апаратів тиші спливло півхвилини.

— Як довго мені дивитися?

Доктор Далтон не відповів. Я переступив із ноги на ногу та, карбуючи кожне слово, повторив запитання:

— Як довго я маю…

— Ви зараз дивитеся на картинку з Юпітером. Не відволікайтеся, будь ласка. У вас так багато всього в голові, що я ледве розрізняю, на чому ви сконцентровані.

Я глитнув слину, подумав — насправді нічого я тоді не подумав, навпаки, на секунду завис — і зиркнув на бедрика. У ту саму мить:

— А тепер на комаху на квітці, — впевнено виголосив американець. — Уже краще!

Я повів очима вбік і втупився поглядом у Кеті Перрі. Значно старший за мене доктор Далтон по-хлопчачому гигикнув:

— На виріз плаття співачки. Гарні цицьки, погоджуюсь! Дивно, що ви аж за третім разом звернули увагу.

Секунду повагавшись, я повернувся до Юпітера.

— А зараз знову дивитеся на планету.