Розділ «Термінатор»

— Офіцери! — знову закричав розвідник. — Є в живих офіцери?!

Незнайомий майор мовчав. Не хотілося думати, що офіцер злякався. «Контужений», — вирішив Толя.

— Джексоне, до мене! — скомандував розвідник.

Ніч відповіла знайомим голосом.

— Я тут, командире!

— Що в тебе?

— Багато «трьохсотих». І Сен-Жермена зачепило.

Вони вдвох обстежили товариша. Він сидів біля вантажівки й ледве дихав.

— Як ти? — запитав Толя.

— Нормально, — відповів Сен-Жермен. — Тільки в боку сильно болить. І вдихати важкувато.

Усе було ясно й без медиків. Три зламаних ребра. Одне з них пробило легеню. Пневмоторакс, найлегший з усіх можливих варіантів. Який, утім, без швидкого медичного втручання міг виявитися найважчим.

— Зараз ми тебе відправимо, друже Графе!

Бійці зібрали поранених і підтягли їх до вцілілих машин.

— Що нам робити, дядю Толю? — запитав Адамовського хлопець із зав’язаною рукою.

Варіантів лишалося не так багато. І Толя постарався швидко їх озвучити. Перший. Іти вперед як є, однією колоною. З ризиком усім разом підірватися ще на одному мінному полі. Другий. Повантажити поранених на вцілілі машини. Кожному з екіпажів самостійно шукати вихід до своїх. А для тих, хто міг іти пішки, вибір визначено, так чи інакше. Іти пішки.

— А «двохсоті» ж як? — почувся голос із темряви. Толя змовчав, і його зрозуміли.

На «Поляні» в машини сіло близько сотні чоловік. З цієї сотні лише семеро могли йти пішки. Решті: пораненим, контуженим, травмованим під час обстрілу колони — треба було знову залізти у вцілілі вантажівки. І швидше їхати з пастки, доки їх не виявила розвідгрупа супротивника і не відкрила артилерійський вогонь по їхніх координатах.

Серед криків поранених, серед смороду палаючих машин Толі треба було залишатися спокійним і впевненим. Він не знав, чи є серед поранених офіцери. Можливо, й були. Але часу шукати тих, хто за своїм званням мав би взяти на себе відповідальність за живих, не було. Знову, як і на своєму спостережному пункті, він лишався за старшого. І коли машини, які мали шанс прорватися, роз'їхалися, кожна в пошуках своєї дороги життя, розвідник зібрав усіх, хто мав сили для пішого маршу.

— Консерви є в рюкзаках? — запитав він. — У кого залишились, викиньте. Лишіть тільки воду й шоколад.

— А ти, дядю Толю? — запитав Джексон.