Розділ «Заключна частина»

Левко під'їхав до гетьмана і запитливо на нього глянув. Виявляється, приїхав сам Вартоломей Обалковський, королівський секретар, з листом Сигизмунда до патріарха. Не виявивши патріарха в Києві, він подався слідом за ним до Трахтемирова.

Сагайдачний і Левко переглянулись, видно було, вони не вірили жодному слову Обалковського.

— Слідча служба у них бездоганна!

— Певно ж!..

Король прохав патріарха, знаючи його види на козаків, допомогти, щоб козаки пішли на службу до короля.

Старшина, що зібралася коло Сагайдачного, зрозуміла королівське прохання без пояснень. Сейм асигнував кредит для найму двадцяти тисяч козаків, але магнати після останніх репресій побоювались, що козаки не захочуть за них воювати.

У трапезній лишилися патріарх та королівський секретар. Не залишив приміщення також Розтопча і владика Авраам.

— Патріарх погодився виступити із зверненням до козаків! — шепнув Левко старшинам, коли Обалковський покинув трапезну.

Згода патріарха стала зрозумілою, коли дізнались, що король обіцяв Феофанові сприяння у православних питаннях.

До Левка протиснувся знайомий київський реєстровець, котрий приїхав з королівським посольством. Колись він належав до сотні, котра ганялася за бандами Пашкевича.

— Пане сотнику, вам супліка!

Левко пробіг очима папірець і попрямував до гетьмана. Виждавши потрібну мить, мовчки протягнув папірець Сагайдачному. Було там всього два речення: «Королівський секретар приїхав не лише з листом патріарха. Він має повноваження в разі потреби схопити патріарха і припровадити до Кракова».

Левко упізнав почерк Таранухи.

— Це ще ми побачимо...

На обличчі гетьмана не здригнувся жоден м'яз, він лише обвів очима приїжджих ляхів і шепнув Левкові та його козакам з охорони Феофана повернутися до трапезної.

Друга сотня реєстровців підійшла ближче до приїжджих, що збилися на подвір'ї неподалік трапезної. Стояли одне проти одного, наче зібралися обійматись на прощання.

Королівський секретар скочив на коня, слідом за ним за монастирські ворота подалися ті, хто його супроводжував.

— Його святість повідомив, що листа буде передано через гетьмана.

Лише тепер нестриманий у своїх емоціях Розтопча протягнув:

— Яке єзуїтське віроломство!..