Розділ «Частина друга»

— Та бачиш, не вийшло.

— Не кажи. Через нього король хоче унію на московські землі запровадити!..

Київські міщани прихильні до Дмитрія, це Тарануха знав. Але ж цар загинув, Левко те власними очима бачив. А вони говорять про нього, як про живого.

Київ, найбільше місто на Україні, знову сколихнувся, аж понесло з берегів.

— Козак, ти не в московський похід? Бери й мене!

— Помовчи, єзуїтська твоя душа! Бо як зігрію патерицею[161] — дух випустиш!

— Треба випустити, щоб протверезів!

На Замкову гору, незважаючи на недільний день, їхали карети і вершники. Люди, настроєні по-різному, до розмов не встрявали. Прив'язували коней і зникали у воєводському домі.

Тарануху пропустили одразу, князь про нього уже питав. Козак стримано уклонився Острозькому і мовчки зупинився віддалік.

Воєвода похмуро ковзнув очима по козакові і заглибився у своє. Видно, йому було не до розмов та широких пояснень.

— Сподіваюсь, тобі відома причина мого виклику. Маю знати про нового самозванця якомога більше. Знову їдь до Самбора, кажуть, що новий Дмитрій прямує туди; розшукай вірних людей у Москві. То нелегко, але треба! Витрат не шкодуй!..

У його розпорядження князь віддавав все, що мав, дозволив брати стільки надвірних козаків, скільки Тарануха скаже.

На Замковій горі його чекав загін надвірних козаків. На Самбір мав їхати і молодий Розтопча з товаришем, як тільки повернуться вони з розшуків.

Лешка заздрила своєму чоловікові — той їхав на Волинь.

Розшуки

Покрова зупинився у заїжджому дворі канівського шинкаря, відомий однорукому молодий Розтопча прилаштувався у батьків знайомого козака аж на Малих Бованах, загубленій у горах околиці містечка. Знав, що Логвин пильно слідкує за людьми, які з'являються в містечку.

Навіть діяли вони, Розтопча і Покрова, осібно, тільки увечері тайкома збігались на потічку[162] під першою від містечка горою, котру пізніше назвуть Московкою.

— Ти, виявляється, прав, Левко, корчмар випитує кожного — хто він і звідки, а потім передає одному довбні[163]. Я їх вислідив — довбня із слуг Логвина.

— Казав, не зізнавайся, що ти з Києва!

Домовились бути обережнішими.