Розділ «Частина друга»

— Вперед, Воронок!..

Не пам'ятав, як перемахнув через Печерськ і досягнув Верхнього міста. Васка сиділа вдома як на голках, але виду не подавала. Навіть коли він несміло причиняв сінешні двері.

Зустріла його, наче він був тут ще вчора. Не личить дівці кидатися козакові на шию.

І почала з того, що зникла Доля. Та що пошуки у Києві нічого не дали.

Ілляш пильно дивився на дівчину, казав поглядом, що довго тут не був, що дуже її любить і скучив за нею. Зрештою і дівчина не витримала — закліпала очима і поспішно відвернулася.

— Поїхали до Левка!..

Слідом за козаком вона легко скочила у сідло. Минули крутий узвіз, вирвались на рівну подольську вулицю. Дівчина спідтишка милувалася доладно збитим козаком, що скакав перший. Він був злитий із конем, як одне ціле. О господи, як вона скучила за ним!

Кинули повіддя на виступ перелазу і пішли назустріч Лешці. Та, мабуть, думала, що хтось зі своїх, бо аж зітхнула скрушно.

— Це Ілляш, ви його забули? Щойно з походу повернувся!

— Не забула, дитино!

Козак слухав розповідь Лешки, котра увесь час плакала. Ладен був допомогти їй, чим тільки зможе.

Уловив мить, коли можна було спитати.

— Не знаю, де вони, синку. Обоє поїхали — і Левко, і Отрош. Першого ж дня, як повернулись з Московії. Думаю, що Карпо знає, де вони. З Чубівки, що на Тясмині.

— Я у них не раз бував.

Ілляш подивився на Васку, звідчаєну чужою бідою, вперше торкнувся її плеча. Вони наче змовились — думали одне.

— Проведеш мене за місто, Васко?

— Нащо питаєш!

Повернули коней, і лише тупіт копит порушив тишу вулиці.

Приземкувата церква дівочого Вознесенського монастиря, де планувалася відправа на честь Сагайдачного, котрий передав свої трофеї на братську церковну школу, уже заповнилась монашками і парафіянами з прилеглих до монастиря вулиць.

Гетьман скочив на землю і передав повідця джурі. Його мали зустрічати, та нікого з духовенства не виявилось. Та й з кіньми як — дурнішого не придумаєш! Так і стоятиме джура під церквою до кінця відправи? Все це Іван Борецький; його приятель — тільки в дівочому монастирі!