TextBook Був то циган, чорний, мов головешка, ще й одне вухо утяте. Так недобре зирив він на них, що Михасеві аж мороз по шкурі пішов.
— З Січи їдемо, — каже йому Обух. — А ти коваль?
— Еге ж.
— А коней нам перекуєш?
Циган сплюнув набік.
— Як хазяїн скаже, то перекую… Що там у вас?
— Підкови поодривалися.
Нічого на теє не відказав коваль, тільки вуздечкою ляснув себе по халяві та й подався до хати.
— Вовкуватий люд тута… — буркнув Михась.
— І живуть посеред степу, — докинув Обух. — Певне, минає їх орда… недарма ж татарин господарем! Пістоль при тобі?
— Ага.
— То пильнуй.
— А що?
— Та зараз побачимо…
Рипнули двері, й із кам’яниці вийшов коваль.
— Давай коня, — звелів він Обухові.
— Веди гнідого, — кивнув той Михасеві.
Підвівся малий козак та й попровадив свого жеребця у станок. Тут із-за стайні виліз і той обдертий чоловік. В руках у нього були вила — певне, стійла вичищав. Став коло характерника і каже:
— А добрячий коник… На такому і панові не соромно їздити!
— А ми і є пани, — каже йому Михась. — Бо лицарі запорозькі, а не гречкосії!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 94. Приємного читання.